Е. В. Сергієні. Принципи оптимізації організації та управління службою медико-соціальної експертизи в Україні

УДК 616—036;614.2

Е.В.Сергиени

реабилитация, инвалидность, реабилитационный потенциал, учреждения реабилитации, нейрохирургическая патология.

Оптимізація організації та управління службою медико-соціальної експертизи в Україні здійснюється в рамках системи техніко-технологічних, організаційно-економічних та інших стандартів відповідно до закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, що визначив новий зміст інвалідності як біосоціального явища, що змінило функції служби медико-соціальної експертизи (МСЕ). Розглянуто діючі стандарти управління, організації та технології діяльності служби МСЕ та реабілітації інвалідів.

Медико-соціальна експертиза — МСЕ)-до 1991 р лікарсько-трудова експертиза (вте), за роки свого існування пройшла складний шлях розвитку. Постійно вдосконалюючись, вона склалася в науково-прикладну галузь знань, що має власні клініко-експертні методи; використовує певні організаційно-методичні та управлінські форми роботи, стандарти та її алгоритми.

Структура служби постійно вдосконалювалася відповідно до потреб населення, соціальної політики держави по відношенню до інвалідів і його економічними можливостями.

Вона належала до органів соціального забезпечення і мала подвійне підпорядкування-по вертикалі управлінню вте Міністерства соціального забезпечення (МСО) і по горизонталі — регіональним відділам соціального забезпечення, які мають також подвійне підпорядкування — по вертикалі МСО і по горизонталі — виконавчим комітетам Рад народних депутатів. Вона складалася з лікарсько-трудових експертних комісій (ВТЕК), що розділяються за адміністративно-територіальним принципом на районні (міжрайонні), Центральні міські (у Києві та Севастополі) та обласні комісії, а за профілем надання експертної допомоги — на загального профілю та спеціалізовані (фтизіатричні, травматологічні, онкологічні, психіатричні, профпатологічні, офтальмологічні, двопрофільні нейроофтальмологічні). Службу лікарсько — трудової експертизи очолював головний експерт-голова обласної ВТЕК, який підпорядковувався начальнику управління вте МСО та завідувачу обласного відділу соціального забезпечення.

У той же час служба розміщувалася на базі лікувально-профілактичних установ (ЛПУ) іншої відомчої підпорядкованості — обласних, міських, районних відділів Міністерства охорони здоров’я, вплив на які можна було надавати тільки через регіональні Виконавчі комітети або Рада міністрів на республіканському рівні, що вносило певні складнощі в координування їх дій навіть на своєму адміністративно-регіональному рівні, не кажучи про більш високий рівень управління.

При більшій вираженості вертикальних зв’язків краще вирішувалися питання управління та організації експертної служби на місцях як в методологічному, так і в контрольно-ревізійному напрямках. Основними директивними формами роботи були накази з МСО з прийняттям наступних управлінських рішень на обласному рівні та постанови Колегії МСО після заслуховування областей з окремих питань. Контролюючим діяльність служби лікарсько-трудової експертизи органом виступало Головне управління вте, що залучає до проведення комплексних перевірок наукових співробітників інститутів експертизи, головних експертів. Підпорядкування експертних органів Міністерству соціального забезпечення дозволяло чіткіше організовувати їх роботу, полегшувало взаємодію з питань пенсіонування, аналізу звернень і скарг трудящих, забезпечення інвалідів автотранспортом, виділення соціальної допомоги, працевлаштування інвалідів. У той же час були потрібні значні зусилля для вирішення питань розміщення комісій на базі лікувально-профілактичних установ, добірки кадрів ВТЕК, а також організації та проведення спільної роботи органів вте і ЛПУ з профілактики інвалідності та реабілітації інвалідів.

Якісним фактором, що робить значний вплив на розвиток служби вте, було прийняття урядових документів з питань лікарсько-трудової експертизи. Так, в 1984 р вступили в дію “Типове положення про лікарсько-трудових експертних комісіях” (затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 21.12.1984 р №1255) і інструкція по його застосуванню, підготовлені Ціетіном. Ці документи зробили акцент на роботі ВТЕК загального профілю з аналізу причин і профілактики інвалідності. Дослідження вчених інститутів експертизи показали, що при формуванні мережі ВТЕК в регіоні необхідно враховувати, з одного боку, максимальну наближеність експертної допомоги до місця проживання інваліда, що забезпечується ВТЕК загального профілю і, з іншого боку, більш високу її якість в спеціалізованих профільних ВТЕК, а також чисельність інвалідів в регіоні, яким показано експертне обслуговування в спеціалізованих ВТЕК.

У 1991 р.був прийнятий закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, який закріпив новий зміст поняття інвалідності: замість колишніх підходів до інвалідності як до обмеження або втрати працездатності визначені нові, значно ширші її аспекти як біосоціального явища, змінені функції експертної служби, названої органами медико-соціальної експертизи (МСЕ). “”””Регламентація роботи органів МСЕ України здійснюється такими підзаконними актами, як” Положення про медико-соціальну експертизу “(1992),” комплексна програма вирішення проблем інвалідності “(1992),” Положення про індивідуальну програму реабілітації ” (1992).

Згідно з Положенням про МСЕ значно розширилася мережа МСЕК, так як в даний час утворюється одна комісія на 100 000 дорослого населення замість існуючих раніше нормативів — на 130-110 тис.; зроблено акцент на роботі МСЕК з реабілітації інвалідів як на основний шлях їх реінтеграції в суспільство.

Для забезпечення виконання МСЕК розширених функціональних обов’язків до складу первинних МСЕК введено посади спеціаліста з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога).

Новою управлінською ланкою в структурі служби МСЕ є обласний Центр (бюро), Положення про який, затверджене Міністром охорони здоров’я, було розроблено автором статті за завданням Головного управління МСЕ, що дозволило використовувати в службі МСЕ області тільки вертикальний спосіб управління з прямим підпорядкуванням її головному експерту (головному лікарю) центру МСЕ. У свою чергу він підпорядковується безпосередньо по вертикалі начальнику Головного управління МСЕ Міністерства охорони здоров’я України та по горизонталі — начальнику відділу лікувально-профілактичної допомоги обласного управління охорони здоров’я [1].

Таким чином, служба МСЕ, виведена з підпорядкування Міністерства соціального захисту, має в даний час подвійне підпорядкування: по горизонталі — обласному управлінню охорони здоров’я і по вертикалі — Головному управлінню МСЕ Міністерства охорони здоров’я України.

Оптимізація управління та організації служби медико-соціальної експертизи, більший вплив горизонтальних зв’язків полегшило вирішення питань формування інфраструктури закладів медико-соціальної експертизи, підбору, розстановки та підвищення кваліфікації кадрів, профілактики інвалідності та медичної реабілітації інвалідів.

У той же час через економічні складнощі в країні, обмеження витрат на відрядження значно знизилися контрольні функції головного управління МСЕ та інститутів експертизи, а також ускладнилося вирішення питань професійної реабілітації інвалідів.

У період підписання Україною міжнародних документів з охорони прав споживачів, в тому числі і медичних послуг, прийняття закону про страхову медицину особливо актуальним стало питання про стандарти якості.

Органи медико-соціальної експертизи займаються вирішенням проблем, що знаходяться на стику компетенції медичних, соціальних і законодавчих органів. Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) діє як медичний заклад, оцінюючи показники здоров’я хворих для виявлення ознак інвалідності, визначаючи інвалідність та потреби у зв’язку з нею, що тягне за собою відповідно до її вирішення соціальні пільги та виплати державних коштів; здійснює свою діяльність у рамках існуючого державного законодавства з питань інвалідності.

Робота служби медико-соціальної експертизи здійснюється в рамках державних стандартів, так як кінцевим результатом її діяльності є рекомендації з вироблення показань до розподілу держбюджетних коштів на соціальні потреби.

“Структура” медико-соціальної експертизи визначена такими техніко-технологічними стандартами, як “Положення про медико-соціальну експертизу” (1992) і “Положення про обласний центр МСЕ”.

Цими документами встановлено також стандарти штатного розпису установ служби МСЕ.

“”””””””Стандарти функціонування системи МСЕ визначені” Положенням про медико-соціальну експертизу” (1992), “Положенням про лікаря-експерта”, “Положенням про лікаря-реабілітолога”, “Порядком організації та проведенням медико-соціальної експертизи втрати працездатності” (1995).

Основні напрямки діяльності служби МСЕ регламентуються відповідним документом, що об’єднує критерії функціонування в стандарт певного виду роботи.

“”Медико-експертна робота здійснюється відповідно до технологічних стандартів: “інструкції з визначення груп інвалідності” (1991), “Переліку медичних показань на право отримання інвалідами автомобілів з ручним керуванням” та інших доповнюючих документів з окремих питань МСЕ.

Реабілітаційний напрямок роботи служби МСЕ отримав велику значимість після прийняття в Україні Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів”. “Основні” стандарти “”реабілітаційної діяльності МСЕК викладені в” Положенні про індивідуальну програму реабілітації (ІПР)”,” методиці складання ІПР”,”індивідуальній програмі реабілітації”.

Стандартом професійної реабілітації інвалідів є” Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів ” (1995).

У той же час залишаються недостатньо розробленими стандарти нормативів обстеження хворого при направленні на МСЕК, медичних установ (техніко-технологічні та організаційно-економічні стандарти), які проводять медичну реабілітацію інвалідів, а також стандарти ІПР при провідній інвалідизуючої патології. Розробка зазначених питань є спільним завданням служби МСЕ та головних фахівців МОЗ України та профільних інститутів.

Кінцевим результатом служби МСЕ є закінчений випадок огляду, що включає в себе якісне оформлення на МСЕК посильного листа і заповнення акта огляду з винесенням експертного рішення відповідно до нормативних документів, що виконують роль технологічних стандартів кожного виду роботи мсек.

Якість роботи служби МСЕ оцінюють за кінцевим результатом-соціальним ефектом внаслідок підвищення якості медекспертної допомоги населенню. Існують проміжні показники, що дозволяють зробити нормативні оцінки якості медекспертної допомоги: це показник необгрунтованих направлень хворих на МСЕК, показники продовження та ефективності лікарняного листка більше 4-х міс, показники реабілітації, показники дефектури роботи: наявність обґрунтованих скарг і звернень трудящих, скасування рішень нижчестоящих органів МСЕ вищестоящими при проведенні контролю. Кінцевим результатом реабілітаційної роботи служби МСЕ слід вважати закінчений випадок реабілітації інвалідів, що дозволяє оцінити медичний, соціальний та економічний ефекти.

1. Основнi принципи i стан медичної реабілітації iнвалідів в Українi / В.П.Топка, О.В.Сергієнi, Т.Г.Войтчак, В.Ф.Філюк, В.В.Гаркуша //Медичнi перспективи. — 1997. — №1. — Т.2. — C.43—45.

Запропоновано організаційно-структурну модель системи децентралізованої реабілітації хворих та інвалідів нейрохірургічного профілю.

Визначено види, обсяги соціального захисту інвалідів, а також фактори обліку реабілітаційного потенціалу хворих.

Вивчено особливості взаємодії медико-соціальних експертних комісій та установ реабілітації для хворих та інвалідів з нейрохірургічною паталогією.

New organizational and structural model of decentralised rehabilitation system for neurosurgical patients and disables has been proposed.

The ways and scope of social protection of invalids as well as the factors for rehabilitation potential regiistration have been determined.

The specificity of cooperation between medical—social expert comissions and rehabilitation institutions have been studied.