А. Я. Теленгатор. Катамнез так званої легкої закритої черепно-мозкової травми в осіб з артеріальною гіпертензією, дисциркуляторною енцефалопатією, хронічними захворюваннями травного каналу

УДК: 616. 714+616. 831]—001—036. 8: 616. 12—008. 331. 1: 616. 831—005. 3—036. 12

А. Я. Теленгатор

катамнез, легка закрита черепно-мозговая травма, хронические заболевания.

В даний час у всьому світі спостерігається постійне зростання травм, а травми черепа та мозку становлять більше третини всіх травм і посідають перше місце серед причин смертності та інвалідизації постраждалих [2, 6, 7]. Легкі закриті черепно-мозкові травми (ЛЗЧМТ), до яких відносять струс головного мозку і забій мозку I ступеня, складають основну частину церебрального травматизму, а струс головного мозку в їх структурі займає 78-82,1% [1,3]. Наслідки ЛЗЧМТ відзначаються в 50-70% випадків [5, 8].

Незважаючи на все це, досі багато питань, що стосуються ЛЗЧМТ та її наслідків, залишаються нерозвиненими. Так, зокрема, досі залишаються недостатньо вивченими питання наслідки ЛЗЧМТ у осіб з артеріальною гіпертензією, дисциркуляторною енцефалопатією, хронічними захворюваннями травного каналу, хоча хронічні захворювання (насамперед судинні та шлунково-кишкові) широко поширені серед населення.

Нами у віддалений період були обстежені 310 осіб у віці від 16 до 80 років. Чоловіків було 182, жінок—128. Всі обстежені були розділені на 3 групи: 1-я — здорові до ЛЗЧМТ особи (110 осіб), 2-я — страждали до ЛЗЧМТ артеріальною гіпертензією, хронічною дисциркуляторною енцефалопатією I—II ступеня (100 осіб), 3-я — страждали до ЛЗЧМТ хронічними захворюваннями травного каналу — хронічним холециститом, гепатохолециститом, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом, гастродуоденітом (100 осіб).

При обстеженні осіб, які перенесли ЛЗЧМТ, вивчали стан анімальної та вегетативної нервової системи, психічної та соматичної сфер, проводили електроенцефалографічні, ехоенцефалографічні, реоенцефалографічні дослідження, консультації у лікарів різних спеціальностей — терапевта, психіатра, окуліста, нейрохірурга, нарколога, ендокринолога та ін результати досліджень були піддані статистичній обробці за допомогою методу Фішера [4] на ПЕОМ ІВМ РС/АТ.

При зверненні до лікаря в середньому через 1 рік після перенесеної ЛЗЧМТ хворі пред’являли скарги на головний біль, запаморочення, похитування при ходьбі, загальну слабкість, підвищену стомлюваність, порушення нічного сну, біль в області серця, в правому підребер’ї, зниження пам’яті і уваги, іноді — на судомні напади з втратою свідомості і ін.слід зазначити, що скарги пред’являли хворі всіх 3 груп, але частіше — 2-й і 3-й.

При об’єктивному дослідженні виявили в ряді випадків зміни з боку анімальної нервової системи (слабкість конвергенції, позитивні субкортикальні рефлекси, парез лицьового нерва по центральному типу, асиметрія і підвищення періостальних і сухожильних рефлексів на верхніх і нижніх кінцівках, нестійкість в позі Ромберга і ін.), вегетативної нервової системи (позитивні вегетативні проби і рефлекси, стійкий червоний дермографізм, підвищена вологість шкіри, особливо долонь), психічної сфери (зниження уваги і пам’яті, темпу мислення, емоційно-вольові соматичної сфери (зміна артеріального тиску частіше в бік підвищення і його асиметрія на правій і лівій руці, підвищення скроневого тиску і скронево-плечового коефіцієнта і їх асиметрія справа і зліва, приглушення тонів серця, збільшення розмірів печінки, хворобливість при пальпації в правому підребер’ї, поява нових соматичних захворювань і загострення хронічних соматичних захворювань).

Наші дослідження показали, що у 40% хворих з артеріальною гіпертензією, дисциркуляторною енцефалопатією I—II ступеня (2-га група хворих) при катамнестичному дослідженні відзначалися загострення хронічної недостатності мозкового кровообігу (ХНМК) переважно у вертебробазилярному судинному басейні. У хворих 3-ї групи, які страждали до ЛЗЧМТ хронічними шлунково-кишковими захворюваннями, ці загострення відзначені в 11% випадків. У хворих 1-ї групи ХНМК виявлена в більш пізні терміни (протягом 7 років після ЛЗЧМТ ХНМК спостерігалася у 17 хворих — 15, 5% випадків). У 15 (15%) хворих 2-ї групи В найближчі роки після ЛЗЧМТ зареєстровані ішемічні інсульти переважно в вертебробазилярном судинному басейні. Синдром вегетосудинної дистонії при катамнестическом спостереженні в 1-й групі відзначений у 33 (30%) хворих, у 2-й — ні у одного хворого, в 3-й у 44 (44%) хворих; посттравматичний епілептичний синдром відповідно: в 1-й групі — у 3 (2, 7%) хворих, у 2-й — у 9 (9%), в 3-й — у 7 (7%); синдром посттравматичного паркінсонізму: в 1-й групі — ні у одного хворого, у 2-й — у 4 (4%), в 3-й — ні у одного хворого; синдром ликвородинамических порушень: в 1-й групі — у 1 (0, 9%), у 2-й — у 2 (2,0%), в 3-й — у 7 (7%); церебральний посттравматичний арахноїдит: в 1-й групі — у 3 (/2, 7%), у 2-й — у 2 (2,%), в 3-й — у 5 (5%); синдром посттравматичної енцефалопатії: в 1-й групі — у 5 (4, 6%), у 2-й — у 14 (140%), в 3-й — у 4 (4%) хворих.

У 19, 8% хворих 1-ї групи при катамнестичних дослідженнях відзначено підвищення артеріального тиску. У 2-й групі це спостерігалося у 51% хворого, в 3 — й-у 27%. У 1 хворого 2-ї групи і у 2 хворих 3-ї групи у віддалений період розвинувся інфаркт міокарда. У 2 (1,8%) хворих 1-ї групи, у 13 (13%) хворих 2-ї та у 4 (4,0%) хворих 3-ї групи діагностовано ІХС. Цукровий діабет після перенесеної ЛЗЧМТ розвинувся у 2 (1, 8%) хворих 1-ї групи, у 6 (6%) — 2-ї групи і у 8 (8,0%) — 3-ї групи. У хворих 2-ї групи у віддалений період ЛЗЧМТ діагностовані також хронічний холецистит (у 8 хворих), виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у 3), хронічний гастродуоденіт (у 4), хронічний гастрит (у 5), рак шлунка і товстої кишки (у 2). У хворих 3-ї групи розвинувся хронічний гепатит. Слід зазначити, що у 18 (18%) хворих 3-ї групи при катамнестичному спостереженні відзначено загострення хронічних захворювань травного каналу. У ряді випадків у хворих, які перенесли ЛЗЧМТ, знижувалася професійна кваліфікація. Так, в 1-й групі це відзначено у 16 осіб, у 2 — й-у 24, в 3 — й-у 29. У деяких випадках хворі, які перенесли ЛЗЧМТ, отримували інвалідність у зв’язку з різними захворюваннями. У 1-й групі інвалідність 1-ї групи Втеком не призначалася, у 2 — й-призначені 1 хворому, в 3 — й-4 хворим. У 2-й групі інвалідність 1-ї групи призначена 1 хворому, у 2 — й-10, в 3 — й-3. У 3-й групі інвалідність 1-ї групи не призначалася, у 2-й вона призначена 3 хворим, в 3 — й-6.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що так звана ЛЗЧМТ являє собою серйозне черепно-Мозкове пошкодження, нерідко залишає після себе виражені наслідки. Ці наслідки були частіше, яскравіше і триваліше у хворих, хронічними судинними і шлунково-кишковими захворюваннями. Все це необхідно враховувати в роботі з хворими розглянутого контингенту.

1. Вінницький А. Р., Поліщук Н. є., Смоланка В. і. до діагностики легкої черепно—мозкової травми//Журн. невропатології та психіатрії ім. С. С. Корсакова. — 1991. – Т.91. – С. 59-63.

2. Габараєв Г.Г. Динаміка периферичного балансу йодидів в гострому періоді черепно—мозкової травми. Автореф. дис. … канд. мед. наука. – Л., 1983. – 26с.

3. Віддалені наслідки легких закритих черепно-мозкових травм (частота, перебіг, критерії станів компенсації і декомпенсації)/ і.і.Шогам, м.с. Меліхов, Г. Ф. Череватенко, Н. І. Чантурія// Журн. невропатології та психіатрії ім. С. С. Корсакова.— 1991. – Т.91. – С. 55-59

4. Плохинський Н .А. Алгоритми біометрії. – М.: Вид-під Моск. ун-ту, 1967. – 81с.

5. Ромоданов А .П. Можливості прогнозування віддалених наслідків закритої черепно-мозкової травми / / Науч.- практ. конф. нейрохірургів УРСР: Тез. докл. (24-25 вересня 1984 р.). – Одеса, 1984. – С. 3-5.

6. Ромоданов А.П., Лисяний Н. І. Черепно-мозкова травма і імунологічна реактивність організму. – К.: 3доров’я, 1991. – 152с.

7. Тромпак О. М . Повторна черепно-мозкова травма у хворих різних вікових груп (особливості клініки, нейрохірургічної діагностики, результати лікування): Автореф. дис…. канд. мед. наука. – К., 1988. – 22с.

8. Шогам і.І., Череватенко Г. Ф. легкі закриті черепно—мозкові травми в аспекті перебігу та наслідків//7—й з’їзд невропатологів і психіатрів Укр. РСР: Тез. докл. – Ч.II. – Вінниця, 1984. – С. 38-39.

Наведено дані обстеження 182 чоловіків та 128 жінок, які перенесли легку закриту черепно-мозкову травму. Вивчали стан анімальної та вегетативної нервових систем, а також психічної та соматичної сфери. Доведено, що після легкої закритої черепно-мозкової травми відбуваються загострення хронічних соматичних захворювань, які мали місце до травми.

A control group of 310 people, aged 16 to 80, with a history of a mild closed craniocerebral injury (MCCI) has been observed. The patients had MCCI a year before the investigation. Various pathological changes both in psychoneurological and vegeto-visceral spheres, absent before MCCI, and exacerbation of chronic diseases, present before MCCI, have been revealed in many cases.

The data obtained lead to the conclusion that MCCI often results in serious complications affecting mostly the people with chronic vascular and gastro-itestinal disease.