Вимірювання ослаблення випромінювання гелієво-неонового лазера в тканинах головного мозку Русина т.в., Дец С. М., Мельник І. С., Денисов Н. А., Розуменко В. Д.

Випуск 7’1998

Вимірювання ослаблення випромінювання гелієво-неонового лазера в тканинах головного мозку Русина т.в., Дец С. М., Мельник І. С., Денисов Н. А., Розуменко В. Д.

УДК 615. 849. 19: 53.
08: 616. 831- 018

Вимірювання
ослаблення випромінювання гелієво-неонового
лазера в тканинах головного мозку

Русин
Т. В., Дець С.М., Мельник І. С., Денисов Н. А.,
Розуменко В. Д.

Національний
технічний університет України “КПІ”, інститут нейрохірургії ім. акад. А.
П. Ромоданова АМН України, м. Київ, Україна

Ключовий
слова: біотканини головного мозку,
ефективна глибина проникнення
випромінювання, багатоканальний
волоконно-оптичний зонд,
ізотропний випромінювач,
фотодинамічна терапія.

Введення. Одним з найбільш важливих питань
клінічної нейроонкології при
планування процесів лазерної
внутрішньотканинної термотерапії,
особливо фотодинамічної терапії
(ФДТ), при пухлинах головного мозку
є оцінка розподілу
полів опромінення всередині біотканини. Це в першу чергу стосується
внутрішньомозкових глибинно
розташованих пухлин. Для такої
локалізації пухлин або при їх
обсязі, що перевищує 1 см 3, для
малоінвазивного хірургічного та
терапевтичного втручань в
нейрохірургії найбільший інтерес
являє внутритканевое (інтерстиціальне)
опромінення біотканин. Успішність
лікування в значній мірі
залежить від правильного визначення
дози випромінювання, необхідної для
впливу на весь обсяг пухлини. Додатковою умовою є
необхідність убезпечити
прилеглі до пухлини нормальні
тканини від поразки в процесі
лікування.

Задля
більшості біотканин головного
мозку характерним є їх
негомогенність і значне
кровонаповнення. Відносний
кровотік в корі головного мозку
становить 0,007-0,02 з -1, що в 3-3, 5 рази
більше, ніж в шкірі, і в 10-15 разів більше,
ніж в м’язовій тканині. При цьому
оптичні властивості зразків
тканин головного мозку in
vivo відрізняються від оптичних властивостей,
отриманих при вимірах in vitro або post
mortem зразках [1-4]. Більшість
досліджень на біотканинах
головного мозку проводилося або
непрямими вимірами in
vitro при
зовнішньому опроміненні тонких зразків
біотканини з використанням тих або
інших моделей поширення
випромінювання в біотканинах [5, 6], або
прямими вимірами у великих
обсягах біотканини in vivo (або post
mortem) з
використанням переважно
внутрішньотканинного опромінення [7-10]. В
думку авторів, для клінічної
практики представляють інтерес
прямі in vitro вимірювання
оптичних властивостей біотканин
головного мозку на досить
малорозмірних зразках (до 5 см 3 ),
одержуваних в процесі необхідного
хірургічного втручання. Ця робота присвячена
дослідженням біотканин головного
мозку на довжині хвилі випромінювання
гелієво-неонового лазера (L і =633 нм), яка лежить
поблизу максимуму поглинання
фотосенсибілізатора Фотофрину (L п = 630 нм), найбільш
широко застосовується в клінічній
практиці фотодинамічної терапії.

Матеріал і
метод. Матеріал дослідження
включав 14 зразків біологічних
тканин (з них 6 зразків нормальної
тканини мозку і 8 зразків гліом),
отриманих при проведенні
хірургічного втручання. В
вимірювальну лабораторію зразки
доставлялися зануреними в
ізотонічний розчин натрію
хлорид.

Часовий
інтервал між вилученням зразка
біотканини і його дослідженням не
перевищував 90 хв (в середньому 78,9 хв).
Тривалість повного циклу
вимірювань кожного зразка не
перевищувала 15 хв. Таким чином,
виконувалося необхідне для
коректності вимірювань in
vitro умова мінімізації вкладу
дегідратації біотканини на
стабільність її оптичних
параметрів, а саме t < 110 хв. В
межах цього тимчасового
інтервалу при дослідженнях,
проведених на сухому зразку (в
повітрі), пропускання біотканини
збільшується на 1,6%, А відображення від
біотканини знижується на 4,3% від їх
початкових значень [3]. Со
урахуванням наведених змін
оптичних параметрів
дегідратованої біотканини
результуюче зменшення
ефективної глибини проникнення
випромінювання, що розраховується в
відповідно до Закону Бера [11],
становить 1%.

Вимірювання
виконували на спеціально
розробленої вимірювальної
установці, блок-схема якої
представлена на рис. 1.

Рис.
1. Блок-схема установки
для вимірювання оптичних
параметрів біотканин прямим
метод

Основний
елементом зазначеної установки
є оригінальний
багатоканальний оптико-волоконний
зонд МОЗ-з (НТУУ “КПІ”, Київ,
Україна) [12], який включав 8
приймальних ізотропних волоконних
зондів, розміщених по спіралі
навколо центрального ізотропного
волоконного випромінювача з рівним
кроком D = 0,5 мм один від
друг. Приймальні ізотропні зонди,
також як і ізотропний випромінювач,
виготовляли приклеюванням
кульки з розсіюючого матеріалу (молочного
скла МС20) до торця волоконного
світловода оптичним клеєм ОК – 50 [13]. Діаметр ізотропних приймальних і
випромінюючого зондів був 0,3 мм і 0,5 мм
відповідно. Анізотропія зондів
становила менше 5% в діапазоні
кутів ± 150 o . Як
транспортуючих світловодів
використовувалися волоконні
світловоди з діаметрами серцевини
і оболонки 0,12 мм і 0,132 мм
відповідно (CeramOptec GmbH, Бонн,
Німеччина). На відстані 1 мм від
останнього ізотропного
приймальний
зонда всі транспортуючі волокна
були склеєні між собою
епоксидним клеєм таким чином, що
зовнішній діаметр результуючого
монолітного ділянки зонда не
перевищував 0,9 мм. після цього
багатоканальний оптико-волоконний
зонд МОЗ-з вводився в канал голки (діаметром
1,0 мм), яка, в свою чергу,
кріпилася в тримачі. Випромінювання
гелієво-неонового лазера ЛГН-60 (НВП
“Україна”, Львів, Україна)
потужністю 10 мВт вводилося за допомогою
лінзового об’єктива в центральний
волоконний випромінювач. Приймальний
ізотропні волоконні зонди були
узгоджені з багатоканальним
аналізатором МАІ – 1 (НТУУ “КПІ”, Київ,
Україна), який через
передпідсилювач і спеціальний
інтерфейс був пов’язаний з
персональним комп’ютером DX-386-40. Час одиничного вимірювання з
реєстрацією сигналу становило 10
мс.

Перед
проведенням вимірювань на зразках
біотканин багатоканальний
оптичний зонд калібрувався з
використанням плоского
дифузного екрану. При цьому для
усунення невідповідності в
показниках заломлення при
калібрування і вимірах дифузний
екран і голка з зондом занурювалися в
ємність, заповнену водою [14],
показник заломлення якої (n=1,33)
близький до показників заломлення
більшості досліджуваних
біологічних тканин. Центральний
волоконний випромінювач
розташовувався перпендикулярно
екрану і вводився в контакт з ним.
Реєстрований сигнал
оброблявся і порівнювався з його
теоретичним значенням,
розрахованим за формулою:

, (1)

Де Ф –
реєстрований потік випромінювання, Вт;
L-променистість випромінювача, Вт / м 2 * ср;
R1 і R2 – радіуси
дифузного екрану і приймального
ізотропного зонда, мм; L-відстань
між екраном і центром сфери
кожного з приймальних ізотропних
зондів, мм.

При
калібрування багатоканального
волоконно-оптичного зонда МОЗ-з
додатково враховувалося
ослаблення реєстрованого
сигналу через екранування
прийомних ізотропних зондів друг
другом і волоконними світловодами [15].

Результат
і їх обговорення. Голка з
багатоканальним волоконно-оптичним
зондом вводилася зразок біотканини
приблизно на половину його
товщина. Для усунення впливу
негомогенності зразків біотканини
проводилося по 8 вимірювань кожного
зразка, при цьому орієнтація
волоконно-оптичного зонда в
горизонтальна площина
змінювалася з кроком 45 o [16]. Середнє
значення інтенсивності
реєстрованого сигналу по 8
вимірам, скориговане з
урахуванням калібрувального
коефіцієнта Кс, використовувалося для
визначення ослаблення випромінювання в
досліджуваних зразках і для розрахунку
ефективної глибини проникнення
випромінювання в біотканину:

, (2)

де Ф1 і
Ф (х ) – відповідно потоки випромінювання,
реєстровані найближчим до
випромінювача приймальним ізотропним
зондом і будь-яким іншим, віддаленим від
нього на відстань х.

Ефективний
глибина проникнення випромінювання
наведена в табл. 1.


Таблиця
1. Ефективний
глибина проникнення
випромінювання в тканини мозку

Тип
биоткани

Ефективний
глибина проникнення
випромінювання в біотканину, мм

in vivo

in vitro (post mortem)

[8]*

[7]*

автор*

[5]**

[11]**

[6]**

[10]*

[9]*

Довжина
хвилі, нм

630

630

633

633

633

630

660

660

Мозг

1,1-2,1

2,7-4,5

     

1,2

0,8-1,43

 
Білий
речовина
   

0,86

2,4

0,7

     
Сірий
речовина
   

0,93

1,1

1,3

     
Пухлинний
тканина

1,5-4,5

4,2

         

1,2-2,6

Глиома    

2,11

 

1,5

0,75

   
Менингиома        

1,8

     
Гліобластома        

1,35

     
Примітка: * –
дані отримані в результаті
прямих вимірювань з
використання
внутрішньотканинного опромінення; ** –
дані отримані в результаті
непрямих вимірювань з
використанням моделі Кубелки-Мунка
поширення випромінювання в
біотканина

Отримані в
цій роботі значення
ефективної глибини проникнення
випромінювання довжиною хвилі 633 нм в тканини
головного мозку людини (біле
речовина, сіра речовина і
некласифікована гліома)
знаходяться в хорошій відповідності з
результатами [9,10], отриманими
аналогічним методом (внутрішньотканинні in vitro прямі вимірювання), але
при значному обсязі (250 см 3 )
досліджуваної біотканини. Дані
прямих вимірювань показують для
різних пухлинних тканин
головного мозку (гліома,
гліобластома, астроцитома,
менінгіома) перевищення ефективної
глибини проникнення випромінювання по
порівнянні з нормальними тканинами в 1,5-2,5
раз. Аналогічне співвідношення
спостерігалося і в наших вимірах. Отримані в роботі результати
також відповідають даним прямих in vivo вимірювань [5, 6], з
урахуванням експериментально
отриманих для довжини хвилі
випромінювання 630 нм відносин
ефективних глибин проникнення
випромінювання в біоткані мозку при
вимірах post mortem до вимірювань in vivo, а саме в діапазоні 0,7
– 1,1 [1, 2]. Така відмінність результатів
вимірювань in vitro порівняно з
такими in vivo вимірами
обумовлено як відмінністю в
кровонаповнення між зразком
біотканини і живою тканиною, так і
вмістом кисню в крові. Крім того, кінцевий розмір малих
зразків біотканин викликає більш
значне ослаблення випромінювання,
ніж у великих зразках, що
обумовлено виходом частини
випромінювання через бічні
поверхні зразка [17].

Дані
непрямих вимірювань [5, 6, 11]
істотно відрізняються як від
отриманих авторами, так і від
інших результатів прямих
вимірювання. Крім того, слід
відзначити, що ці дані в
значною мірою відрізняються і
один від одного, за винятком
даних для сірої речовини
головного мозку. Причиною такого
невідповідності може служити, по-перше,
попереднє заморожування
зразка біотканини (до -18 O з) з
подальшим його “відтаванням” при
кімнатній температурі [11], і, по-друге,
те, що, що враховується при непрямих
вимірах на тонких зразках
біотканина однофотонна
розсіювання в недостатній
ступеня корелюється з механізмом
багаторазового розсіювання,
властивого переважно
розсіюють середовищах, до яких
відносяться і біотканини головного
мозок. З урахуванням того, що оптичні
властивості різних типів
пухлинних тканин також
істотно відрізняються один від
друга [8, 9, 11], то, на думку авторів,
для коректності вимірювань їх
оптичних параметрів необхідна
точна класифікація типу
пухлинної тканини при взятті
зразка біотканини.

Укладення. Незважаючи на досить високу
дисперсію ефективної глибини
проникнення для пухлин
головного мозку, з урахуванням має
місце статистично значного
відмінності в оптичних властивостях
пухлин в порівнянні з
нормальними тканинами,
представляється можливим
досягнення селективного
впливу на пухлинні тканини на
довжині хвилі випромінювання 633 нм. При
цьому, завдяки значній
різниці в глибині проникнення
випромінювання, знижується ризик
пошкодження білого і сірого
речовини мозку через
ненавмисного їх опромінення.

Для цілей
фотодинамічної терапії, а саме
для точного дозування випромінювання,
необхідно досліджувати як in vitro, так і in
vivo ,
оптичні властивості (поглинаючу
здатність та ефективна глибина
проникнення випромінювання)
пухлинних тканин з селективно
накопиченими в них
фотосенсибілізаторами. Така
препарати повинні мати максимум
поглинання в досліджуваному
спектральному діапазоні для
підвищення поглинаючої здатності
пухлинних тканин. Дякувати
фотохімічній взаємодії
підвищується селективність
впливу випромінювання на
пухлинну тканину. Запропонований
методика вимірювань оптичних
параметрів біологічних тканин в
малих обсягах зразків (до 5 см 3), по
думку авторів, має перевагу
у порівнянні з іншими методами in vitro вимірювань, а
багатоканальний ізотропний
волоконно-оптичний зонд МОЗ-з
може бути застосований і для прямих in vivo вимірювань як на
стадії планування процесу
фотодинамічної терапії, так і для
інтраопераційного контролю за
дозою оптичного випромінювання,
поглиненої тканинами головного
мозок.

Список
література

1. Wilson B. C., Jeeves W. P., Lowe D. M.
In vivo and post mortem measurements of the attenuation
spectra of light in mammalian tissues // Photochemistry and
Photobiology, vol. 42, N 2, pp.153-162, 1985.

2. Whitehurst C., Pantelides M. L.,
Moore J. V., King T. A., Blacklock N. J.
In vivo to post
mortem change in tissue penetration of red light // Lasers in
Medical Science, vol. 5, pp. 395-398, 1990.

3. Chambettaz F., Marquis-Weible F.,
Salathe R. P.
Effect of dehydratation on optical
properties of tissue // SPIE Proceedings, vol. 1646, Laser-Tissue
Interaction, pp. 383-390, 1992.

4. Cheong W. F., Prahl S. A., Welch A. J.
A review of the optical properties of biological tisuues
// IEEE Journal of Quantum Electronics, vol. 26, N 12, pp.2166-2185.
1990.

5. Splinter R., Cheong W. F., van Gemert
M. J. C., Welch A. J.
In vitro optical properties of
human and canine brain and urinary bladder tissues at 633 nm
// Lasers Surg. Med., vol. 9, pp. 37-41, 1989.

6. Sterenborg H. J. C. M., van Gemert M.
J. C., Kamphorst W., Wolbers J. G., Hogervorst W.
The
spectral dependence of the optical properties of human brain
// Lasers Surg. Med., vol. 4, pp. 221-227, 1989.

7. Wilson B., Muller P. J., Yanche J. C.
Instrumentation and light dosimetry for intraoperative
photodynamic therapy (PDT) of malignant brain tumors // Phys.
Med. Biol., vol.31, pp. 125-133, 1986.

8. Muller P. J., Wilson B. An update
on the penetration depth of 630 nm light in normal and
malignant human brain tissue in vivo // Phys. Med. Biol., vol.31,
pp.1295-1297, 1986.

9. Svaasand L. O., Elingsen R.
Optical penetration in human intracranical tumors //
Photochemistry and Photobiology, vol. 41, pp.73-76, 1985.

10. Svaasand L. O., Elingsen R.
Optical properties of human brain // Photochemistry and
Photobiology, vol. 38, pp.293-299, 1983.

11. Eggert H. R., Blazek V. Optical
properties of human brain tissue, meninges, and brain tumors
in the spectral range of 200 to 900 nm // Neurosurgery, vol.
21, N 4, pp.459-464, 1987.

12. Мельник І. С.,
Богачков М. І., Русина Т. В., Дец С. М.,
Кравченко І. В.
Фотометр. Патент
України 14630 А, кл. G 01 J 1/04, від 20.01.1997.

13. Melnik I. S., Kravchenko I. V.
Small isotrope probes for in vivo measurements of fluence
rate // SPIE Proceedings, vol. 2323, Laser Interaction with
Hard and Soft Tissue II, pp. 70-80, 1994.

14. Marijnissen J. P. A., Star W. M. Quantitative
light dosimetry in vitro and in vivo // Lasers Med. Sci., vol.
2, pp. 235-242, 1987.

15. Moes C. J. M., van Gemert M. J. C.,
Star W. M., Marijnissen J. P. A., Prahl S. A.

Measurements and calculations of the energy fluence rate in a
scattering and absorbing phantom at 633 nm // Applied Optics,
vol. 28, N 12, pp.2292-2296, 1989.

16. Hebeda K.M., Menovsky T., Beek J.F.,
van Gemert M.J.C.
Direction-dependent penetration of red
light in white matter of the brain // SPIE Proceedings, vol.
2077, pp. 213-214, 1993.

17. Melnik I. S., Dets S. M., Rusina T.
V.
Light propagation in tissues: effect of finite size of
tissue sample // SPIE Proceedings, vol. 2626, 1995.

Вимірювання
ослаблення випромінювання гелієво-неонового
лазера
в тканинах головного мозку

Русина Т.В., Дец
С.М., Мельник І.С., Денисов М.О.,
Розуменко В.Д.

Дослідження оптичних
властивостей біотканин головного
мозку проведено на біоптичному
матеріалі (3 – біла речовина мозку, 3 –
сіра речовина мозку, 8 – тканина
гліоми). Дослідження проводили
прямим методом на спеціально
розробленому вимірювальному
приладі із застосування гелієво-неонового
лазера (довжина хвилі
випромінювання 633 нм). Усереднені
для кожного типу біотканин
розрахункові значення ефективної
глибини проникнення
випромінювання склали 0,86, 0,93 та 2,11
мм для білої, сірої речовини мозку
та тканини гліоми відповідно.

Measurements of fluence rate
of He-Ne laser in the human brain

Rusina T.V., Dets S.M.,
Melnik I.S., Denisov N.A.,
Rozumenko V.D.

Optical properties of the human brain were
investigate on the 14 tissue samples (3 white matters, 3 grey
matters and 8 gliomas) with small volume (less then 5 cm3). The
study was made by the direct method on the experimental set-up
with He-Ne laser as a illuminator (wavelength – 633 nm). The mean
penetration depth values were 0,86 mm, 0,93 mm and 2,11 mm for
the normal brain tissues (white matter and grey matter) and
cancerous tissues (glioma), respectively.


<<До попередньої статті<<

До змісту

>>До наступної статті>>


© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН)

© Електронна версія:

Завантажити PDF випуску ← До змісту випуску