|
Післяопераційний
клініко-сонографічний
моніторинг дітей з гідроцефалією
Ікоєва Г. А.,
Кузнєцова Л. В., Андрущенко Н. В., Іова
А. С., ГармашовЮ.А.
Медичний
академія післядипломного
освіти, м. Санкт-Петербург,
Росія
З метою ранньої
діагностики післяопераційних
ускладнень у дітей з гідроцефалією
ми пропонуємо після виписки дітей
зі стаціонару проводити клініко-сонографічний
моніторинг (КСМ) їх стану. Проаналізовано перебіг
післяопераційного періоду в
протягом 2 років в 3 групах дітей: 1-я
група (16 хворих) – діти з
вентрикулоперитонеальним шунтом (ВПШ)
без динамічного клініко-сонографічного
спостереження; 2-я Група (7 хворих) –
діти з ВПШ, які перебувають під клініко-сонографічним
моніторингом; 3 – тя – (4 хворих) –
діти після нейроендоскопічної
операції (кістовентрикулостомії),
також спостерігаються клініко-сонографічно. Для КСМ використовували повторні
неврологічні та сонографічні
дослідження. Неврологічний
огляд здійснювали по
загальноприйнятою в дитячій неврології
методикою, сонографічне
дослідження проводили з
використанням стандартної
методики ультрасонографії голови
немовляти і транскраніальної
ультрасонографії на приладі SSD-260 (Aloka,
Японія) механічним секторним
датчиком частотою 3,5 МГц і
електронним лінійним датчиком
частотою 5 МГц. Клініко-сонографічні
огляди проводили з частотою: 1-й
місяць після операції-щотижня,
2-6 – й місяць-щомісяця, 7-24-й
місяць-щоквартально, а так само
екстрено при мінімальному
клінічному неблагополуччі. В
результати дослідження були
отримані наступні результати: в 1-й
групі всі діти мали дисфункцію
шунта від 1 до 4 разів і у всіх випадках
надходили в стаціонар у важкому
стані з вираженою
декомпенсацією гідроцефалії, а в 4
випадках – з шунтової інфекцією. Кожна наступна операція ВПШ в
цих випадках приводила до
посиленню неврологічного
дефіциту і затримки психомоторного
розвиток. У 2-й групі 4 дитини з
ВПШ не мали дисфункції шунта, у них
сонографічно спостерігалося
зворотний розвиток гідроцефалії,
ступінь якого залежала від
вираженості вентрікуломегалії до
моменту шунтування. Неврологічно на тлі
відновного лікування у них
відзначалися регрес патологічної
симптоматики і прогрес в
психомоторному розвитку; 3 дітям з
цієї групи знадобилося
повторне ВПШ у зв’язку з
неспроможність
вентрикулярного кінця шунтової
системи (2) і гіпофункції шунта (1). В 2
перших випадках дисфункція шунта
виникала гостро з клінічними і
сонографічними проявами, у 3-му
випадку гіпофункція шунта була
виявлено сонографічно без
клінічних ознак
декомпенсація. У цих дітей
повторна операція не спричинила за
собою погіршення неврологічного
статус. У 3-й групі ні в одного
дитини не було післяопераційних
ускладнень, в результаті клініко-сонографічного
моніторингу були простежені етапи
зворотного розвитку гідроцефалії
при відновленні природних
шляхів ликворооттока.
Висновок. Клініко-сонографічний
моніторинг дітей з ВПШ показав, що
при гостро виникає
неспроможності шунта
Клінічна та сонографічна
декомпенсація з’являються
одночасно, а при повільно
розвивається дисфункції
сонографічні прояви
випереджають клінічні. Тож
застосування клініко-сонографічного
моніторингу дозволяє забезпечити
ранню діагностику дисфункцій ВПШ,
своєчасну госпіталізацію
дітей та запобігання подальших
післяопераційних ускладнень.
|