Диференціальна діагностика ступеня важкості черепно-мозкової травми на основі визначення рівня метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів у добовій сечі Гук А.П., Шевага В.М., Романишин Я.М., Нетлюх А.М.

З
урахуванням стандартизованого
підходу до неврологічного
обстеження були виділені основні
клінічні синдроми, з якими
проводили подальший кореляційний
аналіз динаміки вмісту метаболітів
андрогенів – 17-кетостероїдів (17-КС),
глюкокортикоїдів – 17-кетогенних
стероїдів (17-КГС) і їх співідношеннь
у добовій сечі хворих із ЧМТ.

Визначення
вмісту 17-КС та 17-КГС проводили за
методом Norymberski в модифікації Ю.В.Кулачковського
і Б.С.Мар’єнка [2] на 1, 3, 5, 9, 15, 20 і 30-ту
добу після травми.

Рівень 17-КС і
17-КГС у сечі порівнювали із
показником у 20 практично здорових
чоловіків-донорів такого ж віку.

Для
збереження об’єктивності при
порівнянні результатів обстежень
чоловіків з основної і контрольної
груп дотримувалися принципу “рандомізації”,
тобто підбір цих груп був
випадковим, без спеціального “відсіювання”
нетипових випадків.

Видiляли
основний клінічний синдpом з 6 найхаpактеpніших
для ЧМТ (загальномозковий, астенiчний,
вегетативний, вогнищевий,
вестибуляpний, оболонковий).
Основний клiнiчний синдpом фоpмулювали
за загальнопpийнятими пpавилами з уpахуванням
2 чинників: дiагностичної цiнностi
кожної ознаки для даного синдpому
та ступеня її iнтенсивностi.

Статистичну
обpобку отpиманої iнфоpмацiї пpоводили
з уpахуванням ноpмативiв ГОСТу 16263,
ГОСТу 11.004-74, положень пpо ведення
медичної статистики [215-216] за
допомогою пеpсонального комп’ютеpа
IBM PC/AT. Пpогpамне забезпечення склали
статистичнi пакети STATGRAFICS 2.1; GIT (США).

Статистичне
визначення ступеню зв’язку між різними
параметрами здійснювали за методом
парної Кореї (кількісно-рангової)
посимптомно I посиндромно, при цьому
рівні 17-КС і 17-КГС Малі кількісні
показники, а клінічні ознаки – певні ранги.
Визначали коефіцієнт Кореї (r),
похибку коефіцієнта Кореї (mr).

Рiвень
вірогідності всiх цифpових показникiв
(Р) визначали за допомогою паpаметpичного
кpитеpiю Стьюдента.

Результати
наших досліджень засвідчили, що при
струсі головного мозку (СГМ) рівень
17-КС вірогідно підвищувався
порівняно з донорами на 1-шу добу (на
19%), досягав максимального рівня на 3-тю
добу (на 34%), знижувався на 5-ту і 9-ту
добу, і вже на 15-ту добу не
відрізнявся вірогідно від
показника у донорів. Вірогідної
різниці у показниках залежно від
виду травми (закрита чи відкрита) не
встановлено.

При забої
легкого ступеня (ЗЛС) динаміка
екскреції 17-КС мала інший характер.
Після підвищення рівня 17-КС на 1-шу
добу (на 45%) відзначався максимум
екскреції на 3-тю добу (на 59%),
поступове зниження спостерігалося
з 5-ї до 20-ї доби. На 20-ту добу рівень
екскреції вірогідно не відрізнявся
від показника в контрольній групі.
Вірогідна різниця залежно від виду
травми (закрита чи відкрита)
відзначалася на 1-шу, 3-тю та 5-ту добу.

При забої
середнього ступеня (ЗСС) динаміка
екскреції 17-КС дещо відрізнялася.
Вже на 1-шу добу відзначалося досить
значне підвіщеня рівня 17-КС (на 71%),
який вірогідно перевищував такий
показник у хворих із СГМ і ЗЛС. На 3-тю
добу відзначався характерний для
попередніх груп хворих із СГМ і ЗЛС
максимальний рівень (на 83%), потім
спостерігалося поступове зниження
(до 30-ї доби, останнього терміну
спостереження). У цей термін рівень
17-КС перевищував норму (на 22%). Окрім
того, виявлено вірогідну різницю
між показниками залежно від виду
травми (закрита чи відкрита) на 1, 3, 5
і 15-ту добу.

Іншою була
картина динаміки рівня метаболітів
глюкокортикоїдів (17-КГС). Так, у
хворих із СГМ вже на 1-шу добу
відзначалося вірогідне (на 59%)
збільшення виділення з сечею 17-КГС,
що досягало максимуму на 3-тю добу (на
84%). Починаючи з 5-ї доби,
спостерігалася тенденція до
зменшення, хоча вірогідної різниці
з показниками 3-ї доби не
зафіксовано, і на 15-ту добу показник
екскреції 17-КГС нормалізувався.
Вірогідної різниці у динаміці
вмісту 17-КГС у сечі хворих із СГМ
залежно від виду травми (закрита чи
відкрита) нами не виявлено.

При ЗЛС вже
на 1-шу добу відзначалося вірогідне
збільшення рівня 17-КГС (на 82%), при
цьому він вірогідно перевищував
аналогічний показник при СГМ і ЗЛС.
На 3-тю добу рівень 17-КГС досягав
максимуму (на 143% вище від контролю),
утримувався на цьому рівні до 9-ї
доби і знижувався на 20-ту добу до
показника, який вірогідно
перевищував контроль на 106%.
Тобто нормалізації рівня 17-КГС не
виявлено. Вірогідність відмінності
рівня 17-КГС залежно від виду ЧМТ (закрита
чи відкрита) зберігалася протягом
всього періоду дослідження (з 1-ї до
20-ї доби).

Більш
вираженими були коливанння 17-КГС
при ЗСС. В останній термін
дослідження, на 30-ту добу, рівень 17-КГС
залишався вірогідно вищим від
контролю та аналогічних показників
при СГМ і ЗЛС. Вірогідна різниця
залежно від виду травми була
виявлена в усі терміни, окрім
останнього (на 30-ту добу).

Слід
наголосити, що важливим фактором
гормональної регуляції
метаболічних процесів є
співвідношення гормонів, тобто
вплив одного гормону на механізм
дії іншого. Особливо це стосується
тих гормонів, які мають протилежні
ефекти (анаболічний-катаболічний).
Тому об’єктом нашого дослідження
стало і кількісне співвідношення
між метаболітами андрогенів і
глюкокортикоїдів (табл.2).

Як
засвідчили наші дослідження, при
СГМ на 1-шу добу співвідношення 17-КС/17-КГС
мало тенденцію до зменшення
порівняно з контролем. Вірогідні
відмінності спостерігали на 3-тю і 5-ту
добу. Відмінностей залежно від виду
травми (закрита чи відкрита) не
виявлено.

При ЗЛС зміни
міжгормональних співвідношень
проявлялися вірогідним зниженням
співвідношення 17-КС/17-КГС з 1-ї доби;
воно досягало найнижчого значення
на 15-ту добу і утримувалося на цьому
рівні до останнього терміну
дослідження – 30-ї доби. Вірогідної
різниці у міжгормональних
співвідношеннях залежно від виду
травми не виявлено.

Відмінною
від двох попередніх була динаміка
зміни міжгормональних
співвідношень при ЗСС.
Відзначалося вірогідне зниження
співвідношення 17-КС/17-КГС,
починаючи з 1-ї доби; цей показник
досягав найменшого значення на 15-ту
добу, утримуючись на цьому рівні до
останнього терміну дослідження – 30-ї
доби. Вірогідної різниці між
показниками співвідношень 17-КС/17-КГС
при ЗЛС і ЗСС упродовж гострого
періоду ЧМТ не спостерігалося, як і
не виявлено вірогідної різниці
залежно від виду травми (закрита чи
відкрита).

Результати
проведених нами клiнiко-лабоpатоpних
дослiджень свідчать про те, що у хвоpих
із легкою ЧМТ та ЧМТ сеpедньої
важкостi спостеpiгали вірогідні змiни
в екскреції з сечею метаболітів
андрогенів та глюкокортикоїдів пpотягом
гостpого пеpiоду. Коливання рівнів 17-КС
і 17-КГС у добовій сечі хворих, зміна
співвідношень 17-КС/17-КГС мають
відмінності при струсі головного
мозку, його забої (легкому і
середньої важкості) як за
абсолютним показником, так і за
тривалістю змін. Проведений аналіз
кореляційних зв’язків вмісту 17-КС
і 17-КГС у добовій сечі хворих із
розвитком симптомокомплексів при
ЧМТ засвідчив, що найбільш
вираженими є прямі кореляційні зв’язки
між рівнем цих метаболітів у
добовій сечі та проявами
вегетативного і астенічного
синдромів, найменш вираженими – з
вогнищевим синдромом.

Таким чином,
дослідження особливостей
екскреції 17-КС і 17-КГС можна
використовувати як допоміжний
критерій при визначенні ступеня
важкості ЧМТ і термінів лікування,
а також при призначенні
лікувальних та реабілітаційних
заходів. Крім того, це може бути
показником компенсацiї поpушених
функцiй ЦНС при експертній оцінці.

Список
літератури

1. Бабчин А. І.,
Кондаков Е. Н., Зотов Ю. В. Травматичні
субарахноїдальні гідроми. – СПб,
1995. – С. 3-4.

2. Кулачковський Ю. В.,
Мар’єнко Б. С. визначення 17-кетогенних
стероїдів в сечі / Пробл.
ендокринології та гормонотерапії.-
1964.- Т. 10, N1,-С.111-116.

3. Курако Ю. Л., Букіна В. В. Легка закрита черепно-мозкова
травма.- К.: Здоров’я, 1989. – 160 С.

4. Ромоданов А. П. прогресуючі наслідки
черепно-мозкової травми / / Вопр.
нейрохірургія. – 1986. – N1. – С. 13-17.

5. Сельє г. концепція стресу, як ми її
представляємо в 1976 році / / нове про
гормонах і механізмах їх
дія. – К., 1977. – С. 27-51.

6. Сучасні уявлення про патогенез
закритої черепно-мозкової травми
/ І. Г. Васильєва, А. Н. Васильєв, М. Р.
Костюк та ін. / Під ред. є. Г. Педаченко.
– К.: “Задруга”, 1996. – 282 с.

7. Changes of sympatho-adrenal and
hypothalamo-pituitary-adrenocortical system in patients with
head injury / L. Koiv, E. Merisalu, K. Zilmer, et al. / Acta
Neurol. Scand. – 1997. – V.96, N1. – P.52-58.

8. Kraus J.F., McArthur D.L.
Epidemiologic aspects of brain injury // Neurologic Clinics.
– 1996. – V.14, N2. – P.435-450.

9. Macciocchi S.N., Barth J.T.,
Littlefield L.M. Outcome after mild head injury // Clin.
Sports Med. – 1998. – V.17, N1. – P.27-36.

Диференціальний
Діагностика тяжкості черепно-мозкової
травми на підставі вивчення
рівня метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів у добовій сечі

А. П. Гук, В. М. Шевага,
Я. М. Романишин, А. М. Нетлюх

Проведено клініко-біхімічні
зіставлення рівнів метаболітів
андрогенів і глюкокортикоїдів при
легкої ЧМТ і ЧМТ середньої тяжкості.
Розглянуто можливість
застосування показників рівня
метаболітів андрогенів і
глюкокортикоїдів, коефіцієнта їх
співвідношення як додаткових
критеріїв при визначенні ступеня
тяжкості ЧМТ і вирішенні питань про
терміни лікування.

Differential diagnosis of
head injury severity based on the study of metabolites of
androgens and glucocorticoids
in the patient’s daily urine

V.M.Shevaga, Y.M.Romanishin,
A.P.Guk, A.M.Netliukh

The levels of metabolites of androgens and
glucocorticoids in patients with mild and moderate head injuries
were juxtaposed clinically and biochemically. The possibility of
application of level indicators of metabolites of androgens and
glucocorticoids, their correlation as additional criteria in
differential diagnoses of head injury severity, and determining
the length of treatment was viewed.