|
Застосування
магнітно-резонансної томографії
у діагностуванні травматичних
ушкоджень сідничого нерва
Фомін Г.М.,
Третяк I.Б., Сапон М.А.
Iнститут
нейрохірургії ім. акад. А.П.
Ромоданова АМН України, м. Київ,
Україна
Упровадження в
медичну практику таких
високоінформативних методів, як
комп“ютерна томографія,
магніто-резонансна томографія
(МРТ), ультрасонографія, відкрили
нові можливості для вивчення
патології периферичних нервів.
Обстежено 18
пацієнтів віком від 7 до 52 років з
травматичними ушкодженнями
сідничого нерва на різних рівнях.
Серед потерпілих переважали
чоловіки — 69,8%. Середній вік
оперованих хворих становив 31,2 року.
Магніто-резонансне
обстеження проводили на апараті
“Образ-1” НПФ “АЗ” Росія з
напругою магнітного поля 0,12 Тл.
Дослідження проводили у
фронтальній, сагітальній та
аксіальній площинах. Товщина зрізу
— 8 мм. Томограми отримані в режимі
зображення, відтвореного по Т2 із
ТR=1500 mc, TE=90 mc, згідно програми SE 05-90,
розмір матриці 256х256, поле огляду 406
мм.
Обстеження
пацієнтів проводили у положенні
лежачи з використанням поверхневої
чи об“ємної котушок (залежно від
досліджуваної ділянки) на рівні
середньої третини стегна та
верхньої третини гомілки. Для
порівняння проводили МРТ- та ЕНМГ-
дослідження здорової кінцівки.
Залежно від виду
ушкодження проводили хірургічне
лікування, що полягало у невролізі,
в тому числі і внутрішньому — 11
хворих, зшиванні сідничого нерва —
2, частковому зшиванні ушкоджених
волокон — 5 хворих.
Вивчення
функціонального стану ушкоджених
нервів на прикладі сідничого нерва
методом МРТ має свої переваги,
оскільки, зважаючи на анатомічні
особливості іннервації м“язів
нижньої кінцівки, дає можливість
вивчати ізольовані групи м“язів
різних джерел іннервації.
МРТ дозволяє не
лише візуалізувати анатомічні
структури досліджуваної кінцівки,
а й оцінити їх функціональний стан.
Ступінь інтенсивності сигналу з
м“язів, отриманий у режимі Т2,
залежить від характеру травми та
ступеня ураження нервів. У випадках
повного порушення провідності
сідничого нерва, встановленого
клінічно та на підставі аналізу
даних ЕНМГ, МРТ, сигнал з
денервованих м“язів, отриманий в
режимі Т2, характеризувався
підвищеною інтенсивністю
порівняно з сигналом інтактних
м“язів. На зображеннях денервовані
м“язи виглядають стоншеними, без
характерного малюнка груп
м“язових волокон.
У ході
оперативного втручання
підтверджено наявність повного
анатомічного розриву сідничого
нерва та виконано його зшивання.
У випадках
компресії сідничого нерва з
синдромом часткового порушення
провідності (11 хворих),
підтверджених даними
електрофізіологічних методів
дослідження, на МРТ-зображеннях
інтенсивність сигналу з уражених
м“язів була значно нижчою, ніж у
хворих попередньої групи. Вивчення
динаміки регенераційного процесу
даної категорії хворих знайшло
своє відображення на
магніто-резонансних томограмах —
виявляли різного ступеня зниження
інтенсивності Т2-сигналу з
реіннервованих м“язів.
У випадках
ушкодження сідничого нерва, що за
своїм характером відповідало
змінам при аксонотмезисі, дані МРТ
суттєво не відрізнялися від
картини при повному ушкодженні
нерва. Проте вивчення в динаміці
протягом 4 міс засвідчило поступове
вирівнювання Т2-сигналу з уражених та
інтактних м“язів.
Максимальна
інтенсивність сигналу
денервованих м“язів проявлялась
до 12 міс після травми. З плином часу
МРТ-зображення повністю
денервованих м“язів зазнає певних
змін. Так, у 4 пацієнтів, яких
обстежували у віддалений після
травми термін, відзначено зниження
інтенсивності сигналу порівняно з
даними, отриманими у підгострий
період травми, що, ймовірно,
зумовлено жировим та фіброзним
переродженням денервованих
м“язів.
Таким чином, метод
МРТ надає додаткові можливості для
визначення функціонального стану
ушкодженого нерва шляхом вивчення
Т2-сигналу з денервованих
м“язів. Метод вигідно
відрізняється від інших
неінвазійністю, можливістю
візуалізації змін у денервованих
м“язах, що може бути особливо
цінним для певної категорії хворих
(діти, оперовані хворі).
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|