|
Зміна
рефлекторної активності м’язів
хворих дитячим церебральним
параліч після
нейротрансплантації
Пичкур Л.Д.
Інститут
нейрохірургії ім. акад. А. П.
Ромоданова АМН України, м. Київ,
Україна
Найбільш загальним
проявом рухової
патології при різних формах ДЦП
є порушення м’язового
тонусу і тісно пов’язане з ним
зміна їх рефлекторної
активності (РА). У зв’язку з цим
аналізували рефлекторну
активність пари м’язів-антагоністів
ліктьового і колінного суглобів при
альтернирующем їх розтягуванні або
вкороченні внаслідок пасивного
згинання або розгинання дистальної
частини кінцівки. Обчислити
різноманіття форм ДЦП і часто
виявляється асиметричність
процесу, дослідження проводили
по черзі на обох руках і ногах. На досліджувану кінцівку
фіксували екзоскелетон і
нашкірні міографічні електроди. На верхній кінцівці
реєстрували активність m. biceps
brachii/ BB / і m. triceps brachii / TB/ , а на нижній
кінцівки-m. rectus femoris/ RF / і m. biceps
femoris /BF/.Реєструвалися дві серії
сгибательноразгибательных
рух. Перша серія, що складається
з 15-20 циклів, виконувалася з
постійною амплітудою і
тривалістю циклу, що становить
близько 1 с. отримані при обробці
цієї серії дані використовували для
визначення середньої потужності
електро-міографічної / ЕМГ/
активності м’язів і її
варіабельності.
У другій серії,
складається з 40-50 циклів рухів,
тривалість циклу була змінною
величиною, і коливалася в межах
від 2 до 0,5 с.
При обробці
даних цієї серії отримували
залежність величини РА м’язів
/ середньої потужності ЕМГ / від швидкості
рухів і кореляцію між
зміною величини РА в
м’язах-антагоністах.
Исследования
проводили до операции
нейротрансплантации и в
послеоперационній период в
динамике (через 6 мес и 1 год).
Проведений
оперативне втручання
позитивно впливало на стан
м’язового тонусу. Клінічно це
проявлялося розширенням амплітуди
пасивних рухів в суглобах
поряд з істотним зменшенням
опору цим рухам.
Виявляється
клінічно зниження м’язового
тонусу підтверджено
дослідженнями РА
м’язів-антагоністів. Найбільш
виражені зміни РА після
операції тент спостерігалися у
хворих на ДЦП зі спастичним
тетрапарезом. Спочатку у них
відзначалося дуже висока РА при
значної її варіабельності. В
цілому середня потужність
ЕМГ-активності в цій групі
хворих до операції коливалася в
широких межах: від (5,67± 0,91) до
(17,56±3,28) ум.од. для флексорних м’язів
і від (3,0±0,92) до (21,81±3,92) ум. од. для
екстензорних м’язів при нормі (1,55± 0,36)
і (1,20±0,31) ум. од., відповідно.
Після операції
найбільш загальною закономірністю,
виявленої у всіх хворих зі
спастичної тетрапарезом і у
деяких пацієнтів при інших
формах захворювання, було
зниження РА. Особливо вираженим
воно було в екстензорних м’язах, РА в
яких при цьому могла зменшуватися
до 20% початкового рівня. Характерно,
що зниження РА супроводжувалося
також зменшенням варіабельності
ЕМГ-активності. Ці зміни
виявлялися білатерально, хоча при
цьому відзначалися деякі
кількісні відмінності. Динаміка
РА в залежності від швидкості
пасивних рухів при цьому
істотно не змінювалася.
При інших формах
ДЦП зниження РА після операції було
менш однозначним. У 2 хворих з
геміпаретичною формою
післяопераційне зниження РА на
стороні поразки сопрвождалось її
збільшенням в екстензорной м’язі
на контралатеральній стороні. У
пацієнтів з
Атонічно-астатичною формою ДЦП
післяопераційний стан РА, по
всієї видимості, визначало
початковим рівнем активності. При
початково низькому рівні РА після
операції відзначалося її збільшення,
яке також супроводжувалося
збільшенням варіабельності
реакція. У випадку спочатку
високого рівня активності
екстензорних м’язів в
післяопераційний період
відзначалося зниження РА в
екстензорной і збільшення її у
флексорной м’язі.
Як відомо,
досліджені в цій роботі
рефлекси знаходяться під жорстким
впливом з боку
супраспінальних структур. Тож
виявлені нами зміни РА
м’язів після операції
нейротрансплантації можна
розглядати як об’єктивне
доказ зміни
спадних впливів на рефлекторний
апарат спинного мозку.
Виявлено, що
позитивна динаміка
клінічного стану найбільш
виражена в перші місяці після
операція. Надалі стан
хворих на певному рівні
стабілізувавши. Лише в
поодиноких випадках після 6-місячного
терміну простежувалося подальше
поліпшення стану рухової
сфера. У той же час, особливо слід
підкреслити, що протягом 1 року
спостереження у всіх хворих
зберігався досягнутий рівень
рухового розвитку.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|