|
Варіант
стабілізації хребта
після декомпресійних операцій у
хворих зі стенозом грудного
і посничного відділів хребта
Шармазанов
А.В., Продан А. І., Берізка Н. І.
Обласний
клінічна лікарня, м. Харків,
Україна
Введення. Серед захворювань і пошкоджень
хребта, що вимагають
хірургічного лікування,
значне місце займають
різні, недостатньо відомі
форми вродженого і набутого
стенозу хребетного каналу (СПК). Декомпресійні хірургічні
втручання (резекція дуг
хребців, суглобових відростків і
ін.) рано чи пізно призводять до
розвитку нестабільності
оперованих сегментів, що
є причиною для повторних
операцій з метою стабілізації
одного або декількох хребетних
сегмент. Однак значимість
правильно обраного способу
стабілізації хребетних
сегментів не завжди враховується,
через що остання або
виконується неправильно, або не
виконується взагалі. Результат
найчастіше є наростання
неврологічного дефіциту після
нетривалого періоду
поліпшення, що в цілому негативно
позначається на якості лікування.
Мета нашого
повідомлення-вивчення
використання різних заглибних
фіксаторів для отримання
стабілізуючого ефекту після
декомпресійних операцій при СПК.
Матеріалом дослідження послужили
дані про 47 хворих,
прооперованих в різних
лікувальних установах. У 16 пацієнтів
після декомпресійних операцій
стабілізація не була проведена.
Терміни спостереження – від 1 до 8 років.
Методика
дослідження :
клініко-рентгенологічне
дослідження, рентгенограмметрія,
магнітно-резонансна і
комп’ютерна томографія,
епідурографія, мієлографія.
Результат
дослідження. Аналіз результатів
лікування показав, що
стабілізуючий ефект залежить від
рівня СПК (грудної або поперековий
відділи), ступеня вираженості його
клініко-рентгенологічних
проявів і вибору фіксаторів. В
свою чергу при виборі способу
фіксації необхідно враховувати не
тільки рівень декомпресії, але і
її обсяг (моно-або
полісегментарна, з резекцією дуг
або суглобових відростків), а так-же
ступінь порушення опорної функції
хребетних сегментів.
Залежно від
виразності
клініко-рентгенологічних даних
ми розділили пацієнтів на 2
основні групи: 1-а група —
моносегментарний СПК, 2-а група —
полісегментарний СПК.
Для стабілізації
використовували методи межтелового
спондилодеза із застосуванням
керамічних фіксаторів і спосіб
заднього спондилодеза із застосуванням
пластинчастих фіксаторів
конструкції ЦИТО, ХНІІОТ, типу
Roy-Camillae, іноді в поєднанні з
кістковою пластикою.
При
моносегментарному СПК в поперековому
відділі, якщо декомпресія
обмежена односторонньою
фасетектомія, то для стабілізації
достатній задній спондилодез
пластинами ХНІІОТ (1-й варіант) або
задній межтеловой спондилодез.
Після ламінектомії показаний
міжтіловий спондилодез, і якщо
інтраопераційно виявлено
гіпермобільність оперованого
сегмента, то додаткова
фіксація останнього пластинами
неодмінний.
При
полісегментарному СПК з широкою
декомпресією показана
транспедикулярна фіксація, а
також задній межтеловой
спондилодез тих сегментів, де
видаляли грижі і протрузію дисків.
При операціях на
грудному відділі хребта кращий
стабілізуючий ефект дає
транспедикулярна фіксація або
пластини конструкції ХНИИОТ (2-й
варіант), застосування яких
показано після полісегментарної
декомпресія. Наші спостереження
показали, що при
посттравматичних стенозах після
усунення деформації втрата
досягнутої корекції при фіксації
цими пластинами була не більше 10-15%,
у той час як при використанні
пластин типу ЦИТО і ХНИИОТ 1-го
варіанту вона досягала 60-80%.
У тих випадках,
коли операція супроводжується
усуненням травматичних
деформацій (вивихи, переломи) ,
виконання межтелового
корпородеза вельми обгрунтовано, а
використання металевих
конструкцій необхідно для
збереження досягнутої під час
операції корекції деформації на
період формування зрощення між
хребець.
Укладення. Стабілізація після декомресії
необхідна в тих випадках, коли
прогностично ймовірно розвиток
післяопераційної нестабільності
(моно – або полісегментарної)
поперекового відділу хребта,
коли декомпресія поєднується з
корекцією деформації хребця або
сегмента, при полісегментарній
декомпресії в грудному відділі.
Найкращий
стабілізуючим ефектом володіють
пластини Roy-Camillae або подібні
конструкція.
Після усунення
травматичних деформацій
фіксацію хребців металевими
пластинами необхідно поєднувати з
межтеловым корпородезом.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|