|
Варіант
зростання гліом різних відділів
зорового шляху
та їх хірургічне лікування
Борисова
И.А.
Інститут
нейрохірургії АМН України ім. акад.
А. П. Ромоданова, м. Київ, Україна
Хірургічний
тактика при гліомах зорових
шляхів залежить від їх локалізації і
поширення. При гліомах
орбітальної частини зорового
нерва хірургічне втручання
можливо тому, що пухлина росте
по зоровому нерву і добре
відмежована від навколишніх тканин
оболонками нерва, які вона не
проростати. Як правило,
хірургічне лікування в таких
випадках вдається зробити
радикально (30 спостережень).
При
поширення гліоми
інтракраніально і на перехрещення
зорових нервів також можливо
одномоментне хірургічне
втручання з видаленням
інтраорбітальної і
інтракраніальної частин пухлини в
межах здорової тканини. При повному
заміщення пухлинної тканиною
зорового перехрещення (без
ураження інтраорбітальної частини)
проводять біопсію пухлини з
подальшим опроміненням (10
спостереження). При ураженні пухлиною
інтраорбітальної, внутрішньоканальної
і інтракраніальної частин
зорового нерва і хіазми ми
виробляли видалення в межах
здорових тканин при повній втраті
зору на це око і субтотальное
– при збереженні зору (26
спостереження).
При
поширенні пухлини на область
III шлуночка, гіпоталамус і
підкіркові структури виробляють
видалення інтраорбітальної частини
(при її наявності), ділянки пухлини,
вражаючу хіазму, з подальшим
опроміненням у зв’язку з дифузним
зростанням гліоми по зоровим шляхах до
колінчастим тілам (12 спостережень).
Таким чином
варіанти росту гліом оптичних
шляхів можуть класифікуватися по
анатомічної локалізації, що у
багато в чому визначає лікувальну
тактику: 1) поразка оптичного
нерва інтраорбітально; 2) поразка
оптичного нерва інтраорбітально-
інтракраніально; 3) поразка
оптичного нерва і хіазми; 4)
поразка хіазми; 5) поразка
оптичного нерва, хіазми і
гіпоталамуса, III шлуночка,
підкіркових структур.
З 72 оперованих
хворих померли 4 (5,5%), у яких
відзначалося зростання пухлини в III
шлуночок або гіпоталамічну
область. Виживання навіть при
частковому видаленні пухлини з
подальшою променевою терапією
перевищує, за нашими даними, 5-10 років.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|