|
Транспедикулярна
система фіксації хребта
Зозуля Ю. А.,
Поліщук Н. Є., Слинько Є. І., Муравський
А. В.
Інститут
нейрохірургія
він.акад.А. П. Ромоданова АМН України,
м. Київ, Україна
Системи фіксації
хребта пройшли довгий шлях
свого розвитку. Запропонована в 1948
г. пластинкова фіксація
хребта за остисті відростки
згодом була замінена на
систему фіксації за дуги,
запропоновану в 1964 р. Харінгтоном. Останню змінила система
транспедикулярної фіксації
Рой-Камілла. Біомеханічний
дослідженнями було встановлено,
що тільки фіксація за тіла
хребців є надійною і
забезпечує стабільність
хребта при високих
навантаження. Однак
транспедикулярні шурупи в системі
Рой-Камілла не кріпилися жорстко до
пластин, тому система не
забезпечувала повної стабільності. З 80-х років почалася розробка
транспедикулярних систем, в
яких транспедикулярний шуруп
жорстко кріпиться до пластини під
прямий кут. Згодом
пластина була замінена на задній
стрижень або штангу. Це дозволило
кріпити різні шурупи в тілах
хребців під різними кутами, що
забезпечило високу гнучкість
системи стосовно до різних
рівням хребта і різним
видам патології. Найбільший
світовими виробниками
сучасних транспедикулярних
систем є Софамор-Данек,
Страйкер, Вальдерманг-Лінк.
Нами проведені
розробка та адаптація
транспедикулярних систем
вітчизняного виробництва,
які були застосовані в
спінальної нейрохірургії.
Розроблено пластинкові і два
варіанти стрижневих систем
траспедикулярної фіксації. Система
застосовували на грудному і поперековому і
крижовому відділах хребта.
Показаннями до транспедикулярної
фіксації хребта були
травматичні пошкодження
хребетного стовпа, пухлини
хребців, різні варіанти
спондилолістезу.
Системи застосовані
у 14 хворих. У 6 хворих були
різні варіанти травми грудного
і поперекового відділів
хребта, у 5-пухлинне
руйнування тіл хребців, у 3 —
спондилолістез. Транспедикулярна
фіксація використана як
єдиний метод задньої
стабілізації у всіх хворих. У 4
хворих з травматичним
пошкодженням хребта
операція доповнена кістковим
спондилодезом, у 4 хворих з
пухлинним руйнуванням тіл
хребців проведено
металопротакриловий спондилодез,
і у 2 хворих зі спондилолістезом —
спондилодез титановим імплантатом.
У всіх хворих
отримана хороша стабільність
хребта в післяопераційний
період. Це дозволило провести
ранню іммобілізацію хворих. При
проведення контрольних
МРТ-досліджень виявлено
мінімальні артефакти, що викликаються
титаном, що дозволило повністю
візуалізувати структуру
спинного мозку, лікворних
просторів, кісткових структур. При
проведення контрольних
досліджень через 1-4 міс положення
траспедикулярних систем було
стабільний. Системи забезпечували
надійну іммобілізацію
стабілізованого сегмента
хребет.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|