Ризик геморагічних ускладнень черепно-мозкових травм у хворих, які зазнали дії “малих” доз іонізуючого опромінення

Випуск 6’1998 · Вплив малих доз радіації (наслідки Чорнобильської катастрофи) на нервову систему

Ризик геморагічних ускладнень черепно-мозкових травм у хворих, які зазнали дії “малих” доз іонізуючого опромінення

Ризик
геморагічних ускладнень
черепно-мозкових травм у хворих,
які зазнали дії “малих” доз
іонізуючого опромінення

Зозуля Ю. П.,
Вінницький О. Р.

Iнститут
нейрохірургії
ім.акад.А.П.Ромоданова АМН України,
м.Київ, Україна

При обстеженні 430
ліквідаторів аварії на ЧАЕС у них
ввиявлено схильність до кровотечі.
У перші роки після аварії (1986-1989)
кровотечі були у потерпілих у 80%
потерпілих і зумовлені вони
тромбоцитопенією. Кровотечі з носа
і ясен зўявлялися у них навіть у
перші години чи дні перебування в
зоні. У наступні 3-4 роки рівень
тромбоцитів, як правило,
нормалізувався завдяки відновним
процесам кровотворних органів.
Проте у деякої частини хворих (23%)
геморагічний діатез зберігається
ще й дотепер і звичайно
проявляється підшкірними
крововиливами (“синцями”)
внаслідок мінімальної
травматизації будь-якої ділянки
поверхні тіла. Це, мабуть, зумовлено
капіляротоксикозом, що
опосередковано підтверджується
збільшенням у цих пацієнтів
кількості середніх молекул у
сироватці крові та схильністю до
алергійних реакцій.

Враховуючи
виявлену закономірність, ми
проаналізували у динаміці протягом
10 років кількісне співвідношення
закритих ЧМТ і травматичних
внутрішньочерепних гематом серед
хворих, які з 1983 по 1992 рр. лікувались
у нашому інституті. Матеріал
охоплює 2289 ЧМТ у дорослих і 775 — у
дітей і відповідно 311 гематом у
перших і 346 — у других.

Зівставлення
наведених цифр дає підставу
зробити два висновки. По-перше, в
цілому за цей період як у дорослих,
так і дітей загальна кількість ЧМТ
явно переважала кількість таких, що
супроводжувалися гематомами.
По-друге, хоча кількість травм
серед дітей була в 3 рази меншою, ніж
у дорослих, загальне число
внутрішньочерепних травматичних
гематом у них на 11,2% більше, ніж у
дорослих. Iз цього випливає, що
геморагічні ускладнення ЧМТ у
дітей значно перевищують такий
показник серед дорослих. Зазначена
закономірність стає особливо
переконливою якщо вичислити
середньорічне співвідношення
травм до гематом за 10 років у дітей
і дорослих. Виявилося, що у дорослих
вона становить 7,5:1, а у дітей — 2,2:1,
тобто у перших із 7-8 ЧМТ лише одна
ускладнюється геморагією, а у дітей
— майже кожна друга.

Встановлену на
нашому матеріалі особливу
схильність ЧМТ у дітей до
церебральних гематомних
ускладнень ілюструють цифри, які
характеризують відповідну
клінічну ситуацію у перші 2 роки
після Чорнобильської катастрофи.
Виявлено парадоксальний факт: у 1987
р. церебоальних геморагічних
ускладнень ЧМТ у дітей було в 3,7
разу більше, ніж неускладнених ЧМТ,
а в 1988 р. цей показник збільшився і
становив 1:4,3. Особливої уваги
заслуговує той факт, що серед
дорослих пацієнтів співвідношення
цих показників за названі два роки
не змінилось і зберігалась чітка
перевага неускладнених варіантів
ЧМТ.

Наші дані, до
певної міри суголосні зі
спостереженнями інших дослідників.
Зокрема, у Житомирскій області,
територія якої є радіаційно
забрудненою, з 1987 по 1992 рр.
кількість хворих, котрі лікувались
у нейрохірургів з приводу
внутрішньочерепних травматичних
гематом, збільшилась у 12 разів
(В.П.Ковбасюк, 1993). За характером
вони розподілялися так:
субдуральні — 66,8%, епідуральні 12,9 і
внутрішньомозкові — 8,5%. Проте, що в
даному разі патогенетичним
фактором геморагічних ускладнень
дійсно є дія іонізуючого
опромінення, свідчать також інші
спостереження. Зокрема, за даними
Я.I.Серкіза і співавт. (1992), у
радіаційно забруднених районах
Київської та Житомирської областей
у післячорнобильський період
кількість жінок з матковими
кровотечами збільшилася втричі.
Серед тварин, відловлених у
Чорнобилі, які пізніше загинули,
геморагічні пневмонії та
крововиливи у легені
спостерігалися в 3 рази частіше, ніж
серед тварин, які утримувались у
м.Києві, де радіаційне забруднення
значно нижче.

На підставі
наведених даних можна зробити
висновок, що хворі, котрі зазнали
дії відносно невеликих (до 100 бер)
доз іонізуючого опромінення,
становлять групу ризику у плані
можливих геморагічних ускладнень,
зокрема, при ЧМТ. Насамперед це
стосується дитячого контингенту,
причому, така небезпека не
виключається і при нормальному
рівні тромбоцитів у гемограмі.
Очевидно, можливі й інші варіанти
геморагічних ускладнень у
нейрохірургічних хворих, які
зазнали дії малих доз радіації, що
може стосуватись не тільки
ліквідаторів, й жителів радіаційно
забруднених територій.


Попередня стаття


|

Наступна стаття



<<До попереднього розділу<<

До змісту

>>До наступного розділу>>


© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН)

© Електронна версія:

Завантажити PDF випуску ← До змісту випуску