|
Прогнозування
і профілактика
післяопераційних бронхолегеневих
ускладнення
при пухлинах спинного мозку
Чепкий Л. П.,
Єрмольєв А. І.
Інститут
нейрохірургія
він.акад.А. П. Ромоданова АМН України,
м. Київ, Україна
Операції з приводу
пухлин спинного мозку нерідко
супроводжувалися бронхолегеневими
ускладненнями (пневмонії, плеврити,
ателектази легенів, тромбоемболією
легеневої артерії). Серед них частіше
всього спостерігалися бронхопневмонії.
Прогнозування ускладнень може
допомогти в проведенні своєчасних
профілактичних заходів. Задля
з’ясування ступеня ризику розвитку
післяопераційних бронхопневмоній
проведено комп’ютерний аналіз 200
інформаційних карт хворих,
оперованих з приводу пухлин
спинного мозку. У 47 з них
післяопераційний період
ускладнився пневмонією.
На основі
даних попереднього аналізу
загальноприйнятих клініко-лабораторних
ознак було встановлено, що
тільки 12 з них були достовірними.
Для з’ясування їх прогностичної
цінності використовували методику
Вальда, за допомогою якої
розраховували діагностичний
коефіцієнт (ДК) для кожного
ознак. Якщо величина ДК
аналізованого ознаки була
позитивною, це
свідчило про
несприятливий вплив на
прогноз. Прогностично
сприятливою ознакою вважався
той, при якій величина ДК була
негативний.
Визначаючий
несприятливими ознаками
можливого розвитку ускладнення
є: рівень патології,
характер пухлини, її розміри
(показником чого є
екстенсивність операції і
викликається її ступінь компресії
спинного мозку), наявність виражених
стрімко розвиваються
рухових порушень, порушення
функцій тазових органів і трофіки.
Серед багатьох проаналізованих
передопераційних лабораторних
показників достовірним були
тільки вплив анемії, лімфопенії,
гіперглікемія. Показник
електролітного і білкового обміну,
згортання крові, склад
сечі у хворих післяопераційної
пневмонією достовірно не
відрізнялися від таких у хворих без
пневмонія.
Прогностично
сприятливими ознаками були
невеликі розміри пухлини,
локалізується в нижньому грудному і
попереково-крижовому відділі
спинного мозку.
Пневмонія
розвивалася достовірно рідше, якщо
до операції у хворого не було
виражених рухових порушень
і супутніх захворювань, а
також анемії і гіперглікемії.
Підрахунок суми ДК
всіх досліджуваних
клініко-лабораторних ознак
дає можливість з високою
ступенем достовірності визначити
ступінь ризику розвитку
післяопераційної пневмонії.
При підрахунку суми
ДК всіх досліджуваних достовірних
ознак було встановлено, що в
тих випадках, коли вона була
позитивна, пневмонія
спостерігалася достовірно частіше, ніж у
інше. Зі збільшенням суми ДК
ризик ускладнення достовірно
виростав, а зі зменшенням —
знижуватися. Якщо він був нижче 1, то
тільки у 3,2% обстежених після
операції розвинулася пневмонія. Якщо
величини ДК коливалися від 1 до 6, то
це ускладнення розвинулося у 17,8%
хворих, а якщо більше 10, то навіть у
80,4%.
Вищенаведений
дані свідчать про високу
ефективності прогнозування
ускладнень за допомогою вищеописаної
методика. Це дало можливість
своєчасно почати
профілактичні заходи.
Особливе значення при цьому мала
передопераційне тренування
дихання, яке, як правило,
погіршувалося при пухлинах шийного
відділу спинного мозку. Головний
завданням при цьому було поліпшення
вдиху, так як видих є
пасивним процесом.
Другий етап
профілактики починали після
операція. Він полягав у
регулярному проведенні сеансів
спонтанного дихання з
позитивним в кінці видиху
(СДЕПДКВ), проведенні бронхоскопії.
В останні роки ми також широко
використовували превентивне
введення антибіотиків до початку
операція.
Обсяг
профілактичних заходів
визначався ступенем ризику
розвитку можливого ускладнення.
При негативних величинах ДК
проводили загальноприйняту
передопераційну підготовку,
післяопераційне ведення хворих
було звичайним.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|