|
Особливості
загальної анестезії при планових
оперативних втручаннях у хворих з
патологією внутрішньої сонної
артерії
Марков Ю. I.,
Шлапак I. П., Синицький С. I.
Лікарня
швидкої медичної допомоги, м.Київ,
Україна
У хірургії сонних
артерій важливим моментом є вибір
методу анестезії. Є пропозиції
виконувати оперативне втручання
під місцевою анестезією, що
дозволяє контролювати виникнення
неврологічного дефіциту при
перетискуванні сонних артерій. Але
трапляються клінічні ситуації,
коли патологія судин локалізована
на рівні С1 – С2
хребців, що
потребує більш травматичного
доступу в складній анатомічній
ділянці, де знаходяться судини та
нерви. Необхідність виконання
маніпуляцій біля основи черепа
суттєво ускладнює проведення
хірургічного втручання під
місцевою анестезією.
В зв’язку з цим
при хірургічному лікуванні ішемій
головного мозку, які зумовлені
патологією внутрішньої сонної
артерії, у 114 хворих була проведена
загальна анестезія. За мету
дослідження було взято вивчення
ефективності загальної анестезії
при хірургічному лікуванні хворих
з вишезазначеною патологією. Серед
114 хворих жінок було 65 (56%), чоловіків
– 49 (44%). Середній вік хворих – 48
років. Обов’язкове
передопераційне дослідження
включало аналіз крові та
коагулограми, визначення
гематокриту в динаміці, а також
біохімічний аналіз крові з
урахуванням показників іонограми
плазми. Для оцінки стану
екстракраніальних відділів
внутрішньої сонної артерії
застосовували методи верифікації
– оцінку неврологічного статусу,
доплерографію, ангіографію,
електроенцефалографію,
реоенцефалографію та
функціональні нейрофізіологічні
методики.
Хворим виконували
такі оперативні втручання:
ендартеректомію
тромбінтимектомію, резекцію петлі,
усунення екстравазального стенозу,
редресацію, десимпатизацію,
фармакодилятацію внутрішньої
сонної артерії.
При хірургічних
втручаннях всім хворим проводили
нейролептанальгезію, штучну
вентиляцію легенів
киснево-повітряною сумішшю в
умовах тотальної міоплегії.
Премедикацію виконували в
операційній внутрішньовенно,
оскільки в багатьох хворих були
порушення свідомості (оцінка за
шкалою Глазго не менше 12 балів), і
відхилення з боку серцево-судинної
системи (тахікардія). Проводили
моніторінг пульсу, артеріального
тиску, середнього артеріального
тиску і даних пульсоксиметрії. На
індукцію вводили тіопентал-натрію
(по 5 мг/кг внутрішньовенно) та
лідокаїн (0,5 мг/кг внутрішньовенно).
Міоплегія ардуаном (по 0,05 мг/кг).
Підтримка анестезії фентаніл (по 3
мкг/кг/год), тіопентал-натрію (по 3
мг/кг /год).
Під час
оперативних втручань проводили
моніторинг пульсу, артеріального
тиску, середнього артеріального
тиску, пульсоксиметрію, що давало
змогу слідкувати за станом
серцево-судинної системи та
органів дихання.
По закінченні
оперативного втручання хворих
переводили на спонтанне дихання,
при цьому оцінювали ефективність
останнього за частотою дихання, РaO2,
даним аускультації легенів, а також
за показникам пульсу та
артеріального тиску,середнього
артеріального тиску. При РaO2
більше 96%, частоті дихання 18 –22 за 1
хв, стабільних показниках пульсу (60
– 90 за 1 хв) та артеріального тиску
на звичному для хворого рівні (з
коливаннями не більше ніж 30% до
вихідного рівня протягом
найближчих 20 – 30 хв). Після
оперативного втручання проводили
екстубацію трахеї.
Особливістю
екстубації трахеї у хворих, яким
проводили оперативне втручання
ендертеректомія, є те, що цю
маніпуляцію необхідно виконувати,
коли хворі перебувають у стані
медикаментозно сну. Iнакше у хворих
виникає кашель, під час якого
підвищується тиск в оперованій
внутрішній сонній артерії, а це в
свою чергу може спричинити
кровотечу у місці, де артерія
зашита. При такій тактиці у
прооперованих хворих не
спостерігалося наростання
неврологічного дефіциту і значно
полібшився загальносоматичний
стан у ранній післяопераційний
період.
Після екстубації
трахеї (через 20 – 30 хв) 96 (71,9%) хворих
було переведено в палату, 18 (28,1%) – у
відділення інтенсивної терапії та
реанімації.
Таким
чином,проведення премедикації в
операційній та моніторингу пульсу,
артеріального тиску, середнього
артеріального тиску, і даних
пульсоксиметрії та
інтраопераційного контролю за цими
показниками, а також ранньої
екстубації трахеї при планових
оперативних втручаннях у хворих з
патологією внутрішньої сонної
артерії дозволяє підвищити
ефективність їх хірургічного
лікування.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|