|
Особливість
поширення ліпом при
ліпоменінгоцеле у дітей
Орлов М.Ю.
Інститут
нейрохірургії ім. акад. А. П.
Ромоданова АМН України, м. Київ,
Україна
Ліпоменінгоцеле —
відносно рідкісна вроджена
патологія, що характеризується
поєднанням спинномозкових гриж і
ліпома. Діагностується дана
патологія в більш старшому віці
порівняно з типовими
спинномозковими грижами. Пов’язаний
це з тим, що при ліпоменінгоцеле,
як правило, має місце
менінгоцистоцеле або
менінгорадикулоцистоцеле і не
зустрічаються більш грубі каліцтва. Крім того, не спостерігається дефектів
шкірних покривів, а випинання, в
зв’язки з підшкірним ростом ліпом,
розвиваються досить повільно. За відсутності місцевих змін
лише поява синдрому натягнутого
спинного мозку (Tether cord syndrom) в
віці 3-6 років змушує провести
детальне клінічне
обстеження хворого. Весь
клінічний симптомокомплекс
ліпоменінгоцеле складається з
ознак вродженого каліцтва
хребта, оболонок спинного
мозку, його корінців і зростаючої
пухлини (ліпоми). Саме
особливості поширення і
зростання ліпом багато в чому визначають
динаміку клінічних проявів,
вираженість неврологічного
дефекту і результати
хірургічного лікування.
Наш матеріал
складають 45 спостережень. Вік
дітей коливався від 3 міс до 14 років
(дітей до року було 25, від 1 до 3 років —
8, від 3 до 7 років — 8 і старше 7 років-3).
Хлопчиків було 16, дівчаток — 29. В
локалізації ліпом всі спостереження
розподілялися наступним чином:
шийний відділ – 1 спостереження,
грудний-3, попереково-кресцовий —
41 спостереження (типове
розташування спинномозкових гриж).
Ліпоми розташовувалися
Екстра-інтравертебрально в 40
спостереженнях і тільки
екстравертебрально – в 5. Поміж
інтравертебрально
поширюються пухлин
епідуральне розташування пухлини
констатовано В 12 спостереженнях,
ЕПІ-субдуральне-в 21 і і ЕПІ-
субдуральне з вростанням в конус
спинного мозку в – 7 спостереженнях.
Повільне зростання
ліпоми і її консистенція
забезпечують тривалий
безсимптомний перебіг, а
традиційні методики
рентгенологічного дослідження,
крім ознак spina bifida ocuta, не
виявляють патології. Значний
прогрес у діагностиці
ліпоменінгоцеле пов’язаний з
впровадженням в клінічну практику
комп’ютерної томографії, особливо
магнітно-резонансної томографії,
що позначається на результатах
хірургічного лікування.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|