|
Організація
медичної реабілітації хворих,
оперованих з приводу
хребетно-спинномозкової травми
Передерко
І.Г., Солоний В. І., Толубаєв Н. З.,
Марченко А. А., Кирпа Ю. І.
Дніпропетровський
державна медична
академія,
обласна клінічна лікарня ім.
І. І Мечникова, м. Дніпропетровськ,
Україна
Нами проведено
аналіз реабілітаційного лікування
250 хворих, оперованих з приводу
ускладненої травми хребта на
різних рівнях.
При пошкодженні
верхньошийного відділу хребта
у 27 хворих виробляли
окципітоспонділодез полімерної
ниткою по типу двох зустрічних
трикутник. У 36 випадках був
виявлено одно – або двосторонній
підвивих шийних хребців,
оперативне втручання
закінчували вправленням вивиху з
подальшою фіксацією за дужки
хребець.
При
компресійних і компресійно —
осколкових переломах зі
здавленням спинного мозку і його
корінців в 34 випадках виробляли
передній розклинюючий
корпородез аутостью з крила
клубової кістки, а в 7 випадках-
аутостью, вирізаної корончатой
фрезою з крила клубової кістки.
У всіх випадках
застосовували зовнішню фіксацію
коміром Шанца або
краніоцервікальну пов’язку терміном
до 4 міс.
При пошкодженні
грудного відділу хребта в 38
випадках застосовували задній
спондилодез аллокостью за методом
Босфорта-Сікара або металевими
пластина. Для стабілізації
попереково-крижового відділу
виконували задній спондилодез двома
аллокостямі з подальшою
фіксацією полімерною ниткою.
Реабілітаційні
заходи з перших днів мали
профілактичну спрямованість.
Так, протягом 6-7 днів після
операції застосовували протинабрякову
і відновну терапію
(лазеро – або магнітотерапія,
альбумін, пірацетам внутрішньовенно
крапельно, антихолінестеразні
препарати-прозерин, Калімін або
галантамін, препарати
антиоксидантного та хелатного
дії (токоферол, іонол,
Купреніл, унітіол, a-блокатори
(ніцерголін), вітаміни групи В.
Через 7-8 днів
поряд з продовженням
відновлювальної терапії
призначали препарати, що поліпшують
репаративні процеси в спинному
мозок. Це біостимулятори:
теонікол, АТФ, Актовегін,
Церебролізин, муміє, вітаміни
групи А.
Щадні методи
лікувальної фізкультури, включаючи
зміна пози, застосовували в ранні
термін. Фіксовані укладання,
погладжування кінцівок,
фізіотерапевтичне лікування з
поступовим розширенням комплексу
лікувальної фізкультури і
фізіотерапевтичних методів
сприяли кращому
відновленню функції спинного
мозок. На перших етапах
післяопераційного періоду особливе
увагу приділяли профілактиці
пролежнів, контрактур і сечовий
інфекція. Другий етап
реабілітаційних заходів
(через 1-1,5 міс після операції)
включав лікування, спрямоване на
зменшення втрачених функцій
спинного мозку, і психологічну
реабілітація. Особливе значення
надавали відновленню
особистісних особливостей хворого,
вироблення активної життєвої
позиції з урахуванням формування
трудових навичок. Протягом 3-го
етапу (через 4 -8 міс після операції)
продовжували виконувати масажу і
лікувальну гімнастику, проводили
заняття в басейні і закріплювали
набуті трудові навички, в
першу чергу по
самообслуговування. Раз на рік
рекомендували санаторно —
курортне лікування.
На закінчення
слід зазначити, що медичну
реабілітацію слід проводити
системно, поетапно і наступно з
урахуванням проведеного лікування на
попередньому етапі. В комплекс
медичної реабілітації повинні
бути включені не тільки лікувальні
заходи, а й навчання навичкам
по самообслуговуванню і
працетерапія. Крім того,
необхідно проводити психотерапію
і вирішувати питання соціального
характер.Неодмінний
результатами медичної
реабілітації повинні бути не тільки
відновлення втрачених функцій,
але і поліпшення “якості життя”.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|