|
Оперативний
лікування ускладненого дискогенного
стенозу хребетного каналу при
поперековому остеохондрозі
Мусалатов
Х. А., Брехов А. Н., Аганесов А. Г., Цехла
А. І.,
Мільнер В. Н., Хорева Н.Е.
Московський
медична академія
він.І. М. Сеченова, Росія
Кримський медичний університет
він.С. і. Георгіївського, м. Сімферополь,
Україна
В роботі
проаналізовано накопичений нами
досвід проведення
мікрохірургічної дискектомії у
хворих з корінцевим синдромом і
можливі причини
незадовільних результатів
оперативного лікування.
Проведено аналіз
результатів 534 мікрохірургічних
оперативних втручань на
поперековому відділі хребта,
виконаних в клініках
травматології та ортопедії
Московської медичної академії і
Кримського медичного
університету за єдиною методикою
мікрохірургічної дискектомії
(W. Caspar) інструментами фірми “Aesculap”. Застосування єдиної технології
дозволило проаналізувати дані
клінічних та томографічних
досліджень, а також їх
операційних верифікацій. Ми
вивчено морфологічні зміни
у хребетному каналі при
компресійному корінцевому
синдромі після тривалого
консервативного лікування. Обстеження хворих проводили при
погіршення стану або
неефективності консервативної
терапії загальноклінічними методами,
включаючи МРТ поперекового відділу
хребет. Встановлено, що
через 6-12 міс після курсів
фізіотерапевтичного лікування
спостерігається значне
потовщення задньої поздовжньої зв’язки
над грижовим випинанням, а грижа
диска зберігає свої
початкові розміри. При цьому
клінічно виявляли посилення
корінцевого синдрому. Крім того,
виявлено МРТ-ознаки гіпертрофії
жовтих зв’язок, що також приводило
до додаткового звуження
хребетного каналу на цьому рівні
і, як наслідок, до посилення
проявів корінцевого синдрому. Слід зазначити, що у хворих,
яких лікували фізіотерапією більше
1 року, включаючи різні методи
тракційної терапії, на
комп’ютерних томограмах
визначалися ознаки осифікації
задньої поздовжньої зв’язки,
посилювали корінцевий синдром.
Аналіз такого виду
патології має велике значення
при визначенні обсягу операції,
так як видалення грижі і диска в
цьому випадку не призведе до
позитивний результат —
необхідна резекція
оссифікованої задньої
поздовжньої зв’язки.
Користь мануальної
терапії відома. Однак хотілося
б ще раз підкреслити
необхідність проведення АКТ або
МРТ до призначення курсу мануальної
терапія. Більше 70% хворих,
звернулися до нас, лікували
мануальною терапією, при цьому у них
була Грижа диска, що викликає
компресію нервового корінця. У
більшості з них (82%) після
мануальної терапії (без
попередньої МРТ або АКТ)
стан погіршився ступінь
компресії корінця збільшилася,
що змусило нас призначити
оперативне лікування.
Ми вважаємо
показаним оперативне лікування
(мікродискектомію) хворим з
корінцевим синдромом, який
заважає їм нормально жити і
працювати, при діагностованої на
МРТ або АКТ грижі міжхребцевого
диска з компресією корінця і
дурального мішка незалежно від
давності захворювання.
Таким чином,
представлений аналіз результатів
обстеження та лікування хворих з
корінцевим синдромом в поперековому
відділі хребта
свідчить про необхідність
зміни концепції показань до
консервативному та оперативному
лікування, яка повинна
переслідувати мету визначення
характеру і ступеня компресії
нервового корінця до вибору методу
лікування. Для цього необхідно
провести МРТ і АКТ. При відсутності
можливості для їх проведення
хворих слід направляти в
спеціалізований
діагностичні центри для
повноцінного обстеження.
Вибір
необгрунтованого і тривалого
консервативного лікування при
недостатньому обстеженні
затягує терміни лікування хворих і
у ряді випадків призводить до
інвалідність.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|