|
Одномоментна
пластика лицьового нерва стовбуром
під’язикового нерва і реіннервація
останнього гілкою шийної петлі
із застосуванням нового
біологічного пластичного
матеріал
Рогачов І. А.,
Черненков В. Г., Хассані Х. М., Ель-Шех
Діб Х. Р.
Український
НДІ клінічної та
експериментальної неврології та
психіатрії, М. Харків, Україна
В даному повідомленні
розглянуто результати
хірургічного лікування 8 хворих з
периферичним паралічем лицьового
нерва, що виникли у частини хворих
після радикальних операцій по
приводу великих пухлин (неврином,
менінгіом) мостомозжечкового кута. Застосовували анастомоз лицьового нерва
зі стволом під’язикового і
реіннервацію останнього гілкою
шийної петлі (Е. і. Злотник, 1974; Алі
Султанех та ін., 1995; A. Brown, 1926; J.L. Pool
1966; та ін.). З метою стимуляції і
поліпшення умов регенерації,
адаптації мікрохірургічного шва,
а також попередження
рубцево-спайкового процесу
анастомозів огортали листками
кріоконсервованої
амніотичної оболонки. При цьому,
порівняно з іншими авторами
(Алі Султанех та ін., 1995), що мають
найбільший досвід оперативного
лікування такої патології зазначеним
способом, нам вдалося зменшити
кількість накладаються
мікрохірургічних швів. Так,
дистальну частину пересіченого
лицьового нерва зшивали кінець в
кінець з проксимальною частиною
стовбура під’язикового нерва 3-4
периневральними швами
атравматичною ниткою 9/0. Дистальну куксу стовбура
під’язикового нерва зшивали кінець в
кінець з проксимальною частиною
пересіченою його шийної петлі
двома периневральними швами.
Екстракраніальну
реіннервацію лицьового нерва
здійснювали в терміни від 4 до 33 тижнів,
після радикального втручання
на задній черепній ямці. Вік
хворих був від 30 до 55 років.
Після
втручання у хворих відзначалося
відхилення мови, і поступово
атрофувалася його
денервована половина. Однак
при виконанні анастомозу лицьового
нерва з під’язиковим ні у одного з
хворих не виникали розлади
ковтання і істотні мовні
порушення. Функціональний дефект,
обумовлений вимиканням
нерва-донора, не був тяжким. Разом з тим і ці наслідки
компенсувалися додатковим
анастомозом низхідній гілки
під’язикового нерва з його
дистальним відрізком. Повільний
відновлення іннервації мови і
зменшення його атрофії відзначалося
через 4-6 міс. Водночас,
синергічних скорочень мімічних
м’язів вдалося домогтися через 3-4 міс,
а диференційованих їх
скорочень — – через 6-8 міс. При цьому
в першу чергу поліпшувалися
функції м’язи, що піднімає кут
рота, і кругової м’язи рота. Поліпшувалася діяльність м’язів,
закривають очей. У всіх випадках
при використанні методики
пластики лицьового нерва, до через 1
рік після втручання і
проведення спеціального комплексу
лікувальної фізкультури відзначені
хороші результати. Усуватися
асиметрія обличчя, попереджалися
або регресували відзначалися у 2
хворих запальні прояви
в рогівці ока. Однак процес
відновлення продовжувався і в
надалі-до 2 років і більше. У ці
терміни у 1 хворого зафіксовані
перші ознаки відновлення
рухової функції м’язів чола. Описана позитивна динаміка
результатів екстракраніальної
невротизації лицьового нерва
відзначалася незалежно від
наведених вище тимчасових
інтервалів її здійснення після
втручання на задній черепній
ямка.
Таким чином,
одномоментна пластика лицьового
нерва стовбуром під’язикового і
реіннервація останнього гілкою
шийної петлі із застосуванням
амніотичний
кріоконсервованої оболонки
дає стабільно хороші результати
і може з успіхом застосовуватися в
відповідних випадках після
радикального видалення великих
пухлин мостомозжечкового кута.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|