|
Ликворошунтирующие
операції при пухлинах III шлуночка
Шаверский
А.В.
Інститут
нейрохірургії ім. акад. А. П.
Ромоданова АМН України, м. Київ,
Україна
Проведено аналіз
клінічного матеріалу,
представленого 149 хворими з
оклюзійної гідроцефалією,
яка була обумовлена пухлинами
області III шлуночка.
За рівнем оклюзії
лікворних шляхів хворі були
розділені на дві групи: 1) з
оклюзією на рівні
міжшлуночкових отворів; 2) з
оклюзією лікворних шляхів на
рівні водопроводу мозку. Перше
групу склали хворі з
пухлинами переднесреднего відділу
III шлуночка і пухлинами в області
дна III шлуночка,
поширюються в порожнину
останнього (17 дорослих хворих і 53
діти). Другу групу склали
хворі з пухлинами задніх відділів
III шлуночка (31 дорослий хворий і 48
діти).
Незалежно від
рівня оклюзії лікворних шляхів
гіпертензійно-гідроцефальний
синдром був домінуючим у
клінічній картині захворювання у
всіх обстежених нами хворих.
При оклюзії
лікворних шляхів на рівні
міжшлуночкових отворів у дітей
вироблений
вентрикулоперитонеостомія (14),
бівентрикулоперитонеостомія (12),
вентрикулоатріостомія (1) та
вентрикулоцистерностомія (26).
При оклюзії
лікворних шляхів на рівні
міжшлуночкових отворів
дорослим хворим були виконані
наступні ликворошунтирующие
операції вентрикулоатріостомія (1),
вентрикулоцистерностомія (2),
вентрикулоперитонеостомія (8),
двосторонній
вентрикулоперитонеостомія (6). В
двох спостереженнях (через 1 міс і
через 1 рік)
вентрикулоперитонеостомія була
доповнено аналогічною операцією з
іншого боку.
У дітей з
оклюзією лікворних шляхів на
рівні водопроводу мозку
вироблений:
вентрикулоперитонеостомія (25),
бівентрикулоперитонеостомія (1),
вентрикулоатріостомія (1),
вентрикулоцистерностомія (21).
У дорослих хворих
з оклюзією лікворних шляхів на
рівні водопроводу мозку були
виконаний
вентрикулоперитонеостомія (21),
бівентрикулоперитонеостомія (1),
вентрикулоцистерностомія (8),
вентрикулоатріостомія (1).
Аналіз
результатів лікування зазначеної
категорії хворих, яким
проводили ликворошунтирующие
операції виявив регрес
гіпертензійно-гідроцефального
синдрому у 71% хворих; у 20% хворих
стан істотно не
змінилося і у 9% хворих воно
продовжувало погіршуватися. 3 хворих,
вступили до інституту в
декомпенсованої стадії
захворювання, померли після операції.
У хворих з
пухлинами в області III шлуночка,
викликали оклюзійну
гідроцефалію, менш травматичною
ликворошунтирующей операцією
опинитися
вентрикулоперитонеостомія. При
виникає роз’єднанні бічних
шлуночків доцільно
виробляти
бівентрикулоперитонеостомію.
Досягається за допомогою
ликворошунтирующих операцій
нормалізація внутрішньочерепного
тиску покращує загальний стан
хворого, що, в свою чергу,
дозволяє використовувати інші
методи лікування.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|