|
Хірургічний
лікування оклюзійних уражень
екстракраніальних артерій
Никоненко
А. С., Клименко В. М., Губка А. В.,
Савченко Є. І.,
Матерухін А. Н., Наумов І. С., Губка
В. А., Клименко А. В.
Запорізький
державний медичний
університет, г . Запоріжжя‚
Україна
Серед причин
ішемічного пошкодження
головного мозку оклюзійні
ураження екстракраніальних
артерій (ЕКА) займають провідне
місце ‘ залишаючись доступними для
хірургічної корекції.
У клініці у 432
хворих виконані різні
оперативні втручання’
спрямовані на реваскуляризацію
головного мозку. Чоловіків було 210
(48′ 6%)’жінок – 222 (51′ 4%). Вік
пацієнтів – від 24 до 73 років.
Тривалість захворювання від 1 року
до 73 років. Патологічна звивистість
(ПІ) була у 196 (45’2%) хворих;
атеросклеротичне ураження-у
94 (21’8%); гіпоплазія – у 29 (7′ 0%);
аортоартеріїт-у 14 (3 ‘ 1%); ПІ і
атеросклероз-у 80 (18 ‘ 4%); ПІ і
гіпоплазія – у 19 (4’5%).
Ізольована поразка ЕКА
відзначали у 51% пацієнтів’
множинне – у 49%. Ступінь
тяжкості хронічної ішемії мозку
оцінювали за класифікацією А. В.
Покровського: минущі порушення
мозкового кровообігу
спостерігалися у 25% хворих’
дисциркуляторна енцефалопатія –
у 35%’ малий ішемічний інсульт (ШІ)
– у 10%’ наслідки перенесеного
ІІ – у 29%.
При
атеросклеротичних оклюзії або
стенозі і аортоартеріїті показання
до операції були загальноприйнятими ‘ при
ПІ-уточнені на підставі
власних спостережень ‘ а саме:
оперативній корекції підлягають
перегини ‘ петлеобразования і
S-подібні деформації артерій’
створюють доведене перешкоду
кровотоку.
При перетисканні
внутрішньої сонної артерії (ВСА) або
загальної сонної артерії (ОСА) ‘ або
плечоголовного стовбура
орієнтувалися на ступінь
ретроградного кровотоку ‘ при цьому,
якщо він був пульсуючим’
оперативне втручання
лімітувалося вчасно ‘ так як
ішемія гемісфери не розвивалася.
При відсутності пульсуючого
ретроградного кровотоку початкове
системний артеріальний тиск
(АТ) підвищували’ але не вище 200 мм рт.
ст. якщо ж при збільшенні АТ
пульсуючий ретроградний
кровотік був відсутній ‘ застосовували
внутрішній шунт (7 ‘ 8% хворих).
Хірургічний
тактика передбачала принцип
максимальної реваскуляризації
головного мозку. При множині
ураженні артерій
послідовність операцій
припускала первісне
вмешатель-ство на хребетної
артерії (ПА) ‘ підключичної або
зовнішньої сонної артерії з метою
підвищити природну
толерантність мозку до майбутньої
ішемії ‘ пов’язаної з вимиканням
кровотоку по сонній артерії.
При
атеросклеротичному стенозі ВСА
виконували каротидну
ендартеректомію еверсійним
способом (72 хворих)’
розробленому в клініці.
Позитивні сторони даного
методу в тому, що немає порочного
поздовжнього розсічення стінки
ВСА ‘ при ушивання якої завжди
є загроза безпосереднього
стенозу або віддаленого рестенозу;
не потрібно вшивання розширює
латки; зберігається природний
діаметр артерії і її гирла; легко і
на необмеженій відстані можна
видалити атеросклеротичну
бляшку; міцність природного
зрощення нормальної інтими з
адвентицією по краю віддаленої
атероми контролюється візуально і
не вимагає шовної фіксації.
При одночасному
атеросклеротичному стенозі гирла
І Пі ВСА опе-рація полягала в
ендартеректомії із зони біфуркації
і резекції надлишку артерії (52). В
таких випадках в освіті
соустя брала участь здорова
стінка судини. Подібний принцип
використовували також при
атеросклеротичному стенозі гирла
ПА та її ПІ (29). У тих же випадках’
коли спостерігали дифузне
поразка підключичної артерії або
стеноз її в I сегменті ‘ виконували
відповідно реплантацію ПА або
підключичної артерії в ОСА.
Пі початкового і
середнього відділів ВСА ‘ а також її
дистальної частини перед входом в
порожнину черепа усували шляхом
розправлення деформованої зони
судини ‘ резекції його надлишку і
формування косо-поздовжнього
анастомозу з латеральним краєм
біфуркації ОСА (94). При кинкинге ОСА
(15) виконували резекцію її надлишку з
формуванням циркулярного
анастомоз. При ПІ ПА також
резецировали надлишок з подальшою
реімплантаці в колишнє гирлі (74%);
реімплантацію в гирлі щитошейного
ствола розглядали як
вимушену міру ‘ так як по
гемодинамічним параметрам таке
розташування анастомозу
наближалося до позиції
латерального зміщення.
ПІ ВСА і ПА
однойменної сторони (37) розцінювали
як кінкінг-тандем з характерними
ознаками синдрому взаємного
обтяження і оперували
одномоментно.
Безпосередній
хороші і задовільні
результати були у 80’4% хворих.
Померли 4 (0’92%) хворих від ШІ
внаслідок тромбозу ВСА (3) і ПА (1).
Інтраопераційний ШІ з розвитком
легкого неврологічного дефіциту
спостерігали у 4 (0’92%) пацієнтів.
Хороші результати у віддалені
терміни відзначали у 72 ‘2% хворих’
задовільні-у 19′ 9% ‘ без
динаміки – у 7 ‘ 9%.
Результат
оперативного лікування оклюзійних
поразок ЕКА вказують на
необхідність більш широкого їх
впровадження в практику хірургічної
ангіоневрології.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|