|
Хірургічний
лікування многооскольчатих
перелом
тіл шийного відділу хребта
Бублик Л. А.,
Карих Р. І.
НДІ
травматології та ортопедії
Донецького державного
медичного університету ім.
М. Горького, Україна
Лікування
пошкоджень шийного відділу
хребта відрізняється від
такого при пошкодженнях інший
локалізації в силу анатомічних і
біомеханічних особливостей,
частого наявності (в 53,7% випадків)
багатооскольчатих переломів тіл
шийних хребців.
Проаналізований
результати лікування 56 хворих з
ускладненими многооскольчатыми
переломами тіл шийного відділу
хребет. Лікування включало
раннє виявлення та усунення всіх
видів здавлення спинного мозку і
його корінців, відновлення
нормальний
топографо-анатомічних
взаємовідносин і стабілізацію
пошкодженого сегмента, усунення
судинних порушень.
Обстеження
хворих з обов’язковим
використанням рентгенологічних
методів і ликвородинамических проб
(у ряді випадків КТ та комп’ютерної
ЯМР-томографії, рег) дає
можливість отримати більш повні
відомості про локалізацію кісткових
уламків, зміщенні і випаданні
дисків, стенозі хребетного
каналу, вертебробазилярних
порушення.
Застосовувати
диференційовану тактику
хірургічного лікування. При
багатооскольчатих переломах тіл
шийних хребців на рівні С4-С7
переднім доступом виробляли
резекцію тіла суміжних дисків,
передню декомпресію і заміщення
тіла аутотрансплантатом з крила
клубової кістки (67,8% хворим). Вельми актуальним є пошук
нових стабілізуючих операцій на
передніх відділах хребта,
дозволяють виключити жорстку
фіксацію голови і шиї в
післяопераційний період. У зв’язку із
цим нами запропонований спосіб
оперативного лікування,
полягає в первинній
стабілізації пошкодженого
сегмента хребта, при якому
поряд з аутотрансплантатом
застосовується алотрансплантат з
кортикальної кістки у вигляді кісткової
пластини, що розташовується в тілах
хребців і фіксується до
останнім металевими шурупами. Кісткова пластина в ранні терміни
служить механічною опорою і
первинно стабілізуючим фактором,
тоді як аутотрансплантат в ці ж
терміни активно перебудовується. Після резорбції кісткової пластини
спостерігаються кісткове зрощення і
формування переднього кісткового
блоку за рахунок аутокості. Така
чином, різниця в часі
перебудови ауто – і алокості
є вирішальним фактором в
створення первинної стабілізації
пошкодженого сегмента
хребта цим способом нами
прооперовано 5 (8,9%) хворих. При
багатооскольчатих переломо-вивихах
з пошкодженням дужок або суглобових
відростків, деформуючих
хребетний канал, і наявністю
ЛІКВО-родинамічних порушень у
13 (23,3%) хворих спочатку
виробляли оперативне
втручання заднім доступом: ламінектомію, усунення здавлення
кістковими уламками, ревізію
дурального мішка і локальну
гіпотермію охолодженим
ізотонічним розчином натрію
хлорид. Потім здійснювали
передню декомпресію і корпородез
аутотрансплантатом.
Транзиторні
вертебробазилярні судинні
порушення відзначені у всіх хворих.
Тривалість вертебробазилярної
судинної недостатності з
моменту травми була різною, вона
поєднувалася з деформацією і
нестабільністю ураженого
хребетного сегмента. У 15 хворих
синдром травматичної судинної
недостатності проявлявся
первинною втратою свідомості в
момент травми. При цьому відзначалися
різні стовбурові симптоми.
Відновлення анатомічних
взаємовідносин ураженого
хребетного сегмента призводило до
усунення ознак
вертебробазилярної
недостатність.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|