|
Динамічний
нейросонографічні дослідження
родових пошкоджень головного
мозок
Марущенко
Л.Л.
Інститут
нейрохірургії АМН України ім. акад.
А. П. Ромоданова, м. Київ, Україна
Родовий
пошкодження ЦНС у новонароджених
складають значний питома
вага в структурі захворюваності,
пери – та неонатальної смертності.
Перше місце серед перинатальної
патології мозку займають
судинні пошкодження
геморагічного та ішемічного
характер. Морфологічна і
функціональна незрілість мозку
новонародженого призводить до чималих
діагностичних труднощів.
Впровадження в клінічну практику
нейросонографії (НСГ) відкрило нові
можливості в діагностиці
пошкоджень ЦНС.
Метою справжньою
роботи було визначення
ехографічних особливостей
перинатальних пошкоджень
головного мозку в гострий і
віддалений періоди.
Нами були
обстежено 103 новонароджених та
дітей грудного віку,
народжених на 30-43-й тижнях при
ускладненому перебігу вагітності і
пологів: токсикози другої половини
вагітності (21%), загроза переривання
вагітності (19%), несвоєчасне
вилиття навколоплідних вод (37%),
стрімкі пологи (20%), слабкість
родової діяльності (37%),
внутрішньоутробна гіпоксія плода (56%).
Розродження шляхом кесарева
перерізу вироблено в 8% випадках, з
допомогою акушерських щипців-в 5%.
За даними НСГ, у 98
(95,1%) з обстежених дітей
виявлено патологічні
зміни структур головного
мозку, пов’язані з порушенням
мозкового кровообігу: пери-
інтравентрикулярні крововиливи
(ПВК) різного ступеня тяжкості,
оболонкові гематоми, ішемічні
ураження головного мозку.
15 (15,3%) дітей мали
діагностовано ізольовані
субепендимарні крововиливи
(Сек). З них у 5 (33,3%) дітей сек
безслідно зникали протягом 1,5-2
міс, а у 10 (66,6%) на місці сек
утворювалися псевдокісти,
які спадалися до 7-ми міс життя.
Внутрішньошлуночкові
крововиливи (ВЖК) виявлені у 60
(61,2%) дітей. У 12 (20%) дітей ВЖК не
приводили до розширення
шлуночкової системи мозку. У 48 (80%)
дітей ВЖК супроводжувалися
вентрикулодилатацією. У 17% випадках
вентрикулодилатацію оцінювали як
минущу (відновлення
нормальних розмірів шлуночкової
системи відбувалося на 3-4-му тижні
життя), в 39% — як постійну, в 43% —
як прогресуючу, яка в
надалі приводила до розвитку
гідроцефалії. У 3 (6,2%) дітей
діагностовано ВЖК з проривом в
паренхіму мозку. Трансформація
паренхіматозного крововиливу в
поренцефальні кісти відбувалася
через 7-10 тижнів. За допомогою НСГ
встановлено, що швидкість розвитку
гідроцефалії прямо
пропорційна ступеню
вираженості ВЖК. Розвиток
прогресуючий
вентрикулодилатації на 2-3-му тижні
життя пов’язане з обструкцією
лікворних шляхів, а у віці 3-6 міс
– облітеруючий арахноїдит.
Субдуральні
гематоми (СГ) виявлені у 13 (13,2%)
діти. У 3 новонароджених
діагностовано гострі СГ, у 10 —
хронічний. У половині випадків
хронічні СГ були двосторонніми.
Через 2-3 міс після хірургічного
лікування СГ в більшості випадків
відзначалися ознаки атрофічного
процесу головного мозку.
Ішемічний
ураження головного мозку у вигляді
перивентрикулярної лейкомаляції
(ПВЛ) спостерігалися у 10 (10,2%) дітей. На
3-4-му тижні життя в зоні ПВЛ
формувалися множинні
псевдокісти. У віці 9-11 міс
псевдокісти не виявляли, проте
відзначалися ехографічні
ознаки початку атрофії мозку.
Дані
нейросонографічних досліджень
на різних етапах
патологічного процесу дають
можливість оцінити результати
проведеної терапії і визначити
тактику подальшого лікування.
Високий
інформативність ультразвукового
сканування головного мозку при
різних видах порушення
мозкового кровообігу
дозволяє рекомендувати
проведення НСГ на етапах
діагностики, лікування та спостереження
дітей з перинатальним ураженням
ЦНС.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|