|
Діагностика
і диференційне мікрохірургічне
лікування
хворих з ушкодженнями плечового
сплетення
Цимбалюк
В.I., Сулій М.М., Атанасов О.М., Лузан
Б.М., Фомін Г.М.
Iнститут
нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова
АМН України, м. Київ, Україна
Вивчені
результати мікрохірургічного
лікування 623 хворих. Ці хворі були
обстежені й оперовані в Iнституті
нейрохірургії ім. акад.
А.П.Ромоданова АМН України в період
з 1980 по 1995 рік з приводу
травматичних ушкоджень плечового
сплетення.
Переважна
більшістьхворих поступила до нас
на обстеження у віддалені терміни
після травми: 72% пацієнтів
звернулися за спеціалізованою
допомогою через 5 міс і більше, і
лише 175 (28%) в перші 4 міс після
травми.
Запропонований
діагностичний комплекс, який
включає клініко-неврологічне,
електрофізіологічне,
рентгенологічне та
ЯМР-томографічне обстеження,
дозволяє визначити характер,
рівень і ступінь ушкодження
плечового сплетення в строки 3-4 тиж
після травми. Встановлена висока
інформативність ЯМР-томографії, —
оскільки вона дозволяє
візуалізувати корінці плечового
сплетення, виявляти травматичні
менінгоцелє, ступінь атрофії
спинного мозку та кісти на боці
ушкодження, а також оцінити стан
м“язів надпліччя та вільної
верхньої кінцівки.
Абсолютними
показаннями до оперативного
втручання в ранні терміни є
прегангліонарні ушкодження
плечового сплетення, які
підтверджені наявністю клінічних
симптомів і синдромів та даними
додаткових методів дослідження,
відкриті ушкодження плечового
сплетення, супутні ушкодження
великих магістральних судин та
кісток.
З урахуванням
механізму травми і зіставлення
даних клінічної картини та
комплексу вищезгаданих методів
діагностики, а також
патологоанатомічних змін,
виявлених під час оперативних
втручань, інтраопераційної
електронейроміографічної
діагностики, нами виділені три
рівні закритого ушкодження
плечового сплетення.
I рівень —
прегангліонарне ушкодження
корінців плечового сплетення.
II рівень —
ушкодження спінальних нервів:
1) з значними
ретроградними змінами, аж до
передніх рогів спинного мозку;
2) з незначними
ретроградними змінами;
III рівень —
ушкодження стовбурів, пучків та
довгих гілок плечового сплетення.
Кінцева
хірургічна тактика, послідовність
та об’єм втручань планувалися з
урахуванням виділених нами рівнів
ушкодження плечового сплетення.
Хірургічного
лікування травматичних ушкоджень
плечового сплетення включало
невроліз нервових стовбурів за
умови їх анатомічної
неперервності, аутопластику – в
разі втрати неперервності
внаслідок розриву чи грубого
травматичного фіброзування, а
також невротизацію – у разі
відриву корінців плечового
сплетення.
Якщо функції
верхньої кінцівки були відсутні
або недостатньо відновлені після
проведених мікрохірургічних
втручань на нервових стовбурах
плечового сплетення, у пізні
терміни після травми, коли вже
відбулися необоротні зміни в
нервово-м’язовому апараті,
проводять реконструктивні
ортопедичні операції на верхній
кінцівці — транспозицію м’язів,
артродез.
Ефективність
реконструктивних операцій на
плечовому сплетенні оцінювали
відповідно до визнаних клінічних
та електрофізіологічних тестів,
які в разі необхідності
доповнювали такими сучасними та
високоінформативними методами, як
тетраполярна реоплетизмографія,
полярографія кисню, ультразвукова
доплерографія та ін.
Основними
клінічними тестами були реєстрація
симптому Тінеля, поява болючості
м’язів, відновлення роботи м’язів
за системою М0-М5, відновлення
чутливості за системою SO-S5, у
тому числі й дискримінаційної.
Отримані клінічні дані реєстрували
та фіксували у створених нами
таблицях.
Завдяки
застосуванню орто- та
гетеротопічної невротизації
корисне відновлення функції нервів
досягнуто у 74%, аутопластики – у 80%.
Таким чином,
диференційне мікрохірургічне
лікування з використанням
зовнішнього та внутрішнього
невролізу,
аутонейротрансплантації та
невротизації дозволило отримати
позитивні результати у 2/3 хворих з
ушкодженням плечового сплетення,
що свідчить про високу
ефективність і біологічну
обгрунтованість запропонованих
нами методів.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|