Важка черепно-мозкова травма з пневмоцефалією: характеристика супутніх ускладнень

Проведено аналіз результатів обстеження та лікування 75 пацієнтів з
важкою черепно-мозковою травмою(ЧМТ), яка супроводжувалася травматичною
пневмоцефалією (ТПЦ) (основна група), і 73 потерпілих контрольна група)
без травматичної пневмоцефалії.

В основній групі лікворея спостерігалась у 22 хворих (в контрольній
— у 9), з них у 8 — вушна, у 14 — назальна. Вушна лікворея виникала завжди
в момент травми і поєднувалася з субарахноїдальною ТПЦ у 5 спостереженнях,
субарахноїдально-шлуночковою — у 3. Виділення ліквору з вуха припинялося
через 3—14 днів після травми, в той час як у контрольній групі — через
3—6 діб. Назальну лікворею в основній групі діагностовано у 14 хворих,
в контрольній — у 5. Терміни виникнення назальної ліквореї в основній групі
залежали від виду ТПЦ.

Менінгоенцефаліт розвинувся у 11 хворих основної групи і в 4 хворих
контрольної. У перші 2 тиж після травми дане ускладнення зафіксовано у
3 випадках основної групи без ліквореї. В решті спостережень інфекційні
ускладнення виникли у віддалений період ЧМТ і були пов’язані з ліквореєю.
У 4 хворих основної групи відзначалися багаторазові рецидиви мозкової інфекції
доти, поки не було проведено герметизацію порожнини черепа.

Розширення шлуночкової системи діагностовано у 36 пацієнтів основної
групи, тоді як в контрольній — у 12. В 10 випадках розширення шлуночків
було локальним. Це трактувалося нами як результат подразнюючої дії повітря.
У 18 хворих основної групи і у 4 контрольної гідроцефалія виникла через
40—60 діб після травми.

Таким чином, на фоні пневмоцефалії ускладнення ЧМТ як інфекційного,
так і неінфекційного характеру розвиваються значно частіше, ніж при проникній
ЧМТ без пневмоцефалії: лікворея — в 1,55 разу, менінгоенцефаліт -у 2,5
разу, гідроцефалія — в 4 рази. Iнфекційні ускладнення при пневмоцефалії
і лікворея мають затяжний, рецидивуючий характер і тісно взаємозв’язані.