Тактика і труднощі діагностики в гострий період поєднаної черепно-мозкової травми
Випуск 5 ‘ 1998 * Травма головного мозку
Тактика і труднощі діагностики в гострий період поєднаної черепно-мозкової травми
Тактика и трудности диагностики
в острый период
сочетанной черепно-мозговой травмы
Смирнов В.П., Головнев А.В., Тимин К.Г.
Кінешемська центральна районна
лікарня, м. Кінешма, Росія
Сочетанная черепно-моэговая травма (СЧМТ) составляет 75% всех сочетанных
травм. Ввиду отсутствия реанимационного отделения через палату интенсивной
терапии нейрохирургического отделения проходят все больные с сочетанной
черепно-мозговой травмой. За 1994 — 1996 гг. СЧМТ составила 10% всех черепно-мозговых
травм.. На основании проведенного анализа мы установили, что в 1-е сутки
трудно дифференцировать черепно-мозговую травму и установить преобладание
ее или скелетной травмы при тяжелой сочетанной ЧМТ. Больные требуют постоянного
наблюдения, проведения интенсивной терапии, диагностических и лечебных
мероприятий. От полноты оказанной помощи в 1-е сутки, а особенно в первые
6 ч., зависит исход травмы.
Таким чином, при постановці діагнозу в гострий період поєднаної ЧМТ
необхідно враховувати наступне: 1) типові клінічні ознаки шоку маскуються,
перекручуються ЧМТ; 2) при поєднанні ЧМТ з неважкими позачерепними ушкодженнями
у клінічній картині провідною слід вважати ЧМТ; 3) госпіталізувати
хворих з легкою ЧМТ (не вимагає реанімації) в поєднанні з важкими
позачерепними ушкодженнями слід в травматологічне або хірургічне
Відділення; 4) хворих з важкою поєднаної ЧМТ потрібно лікувати так, як хворих
у стані шоку в умовах реанімаційного відділення або піта при обов’язковому
участі лікаря-реаніматолога, травматолога і нейрохірурга; 5) необхідний
резервний запас медикаментів для надання невідкладної повноцінної допомоги
протягом перших 24 ч. Попередня стаття / Наступна стаття