|
Питання організації надання допомоги
при черепно-мозковій травмі в м.Вінниці
Ольхов В. М., Цюпій М. М.
Державний медичний університет ім.
М. I. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Вивчено частоту, структуру та результати лікування черепно-мозкової
травми (ЧМТ) за останні 10 років (1988—1997 рр.) у м. Вінниці,що за даними
перепису населення, (близько 400 тис. мешканців) займає 11-те місце серед
обласних центрів України.
Невідкладну нейрохірургічну допомогу мешканцям міста надають у міському
нейрохірургічному відділені на 40 ліжок, розташованому на базі багатопрофільної
ургентної клінічної лікарні.
Протягом 1988 —1997 рр. у відділенні лікувалося 9487 хворих, тобто в
середньому 950 хворих на рік, близко 80 — в місяць. План ліжкоднів виконувався
на 115—120%. Ліжкообіг складав 26,5 разу на рік.
Серед усіх хворих, що лікувалися потерпілі з травмою центральної нервової
системи складали 87,8%, а з ЧМТ — 85,5%. Отже, частота нейротравми в місті
становила близько 2,5%.
У структурі ЧМТ легка травма складала 84,6%, середньо-важка — 3%, важка
— 6%, поєднана — 6,4%. Співвідношення легкого забою головного мозку до
струсу було 1:22.
Серед гострої важкої ЧМТ особливе місце займає компресія головного мозку.
Внутрішньочерепні крововиливи відзначалися у 3,8% хворих. Вони, як правило,
виникали на фоні важкого забою головного мозку і в основному (80% спостережень)
локалізувалися субдурально. У 1,6% хворих виявлено вдавлені переломи склепіння
черепа.
З 523 хворих із поєднаною травмою 448 (85,6%) отримали ЧМТ та скелетну
травму. Iнші хворі були госпіталізовані з поєднаною ЧМТ та порожнинною
травмою (черевною та грудною).
З початку 1997 р. у лікарні відкрито щелепно-лицьове відділення. Лише
за 1 міс нейрохірургами було проконсультовано 120 хворих з поєднаною щелепно-лицьовою
травмою та ЧМТ, як правило, легкого ступеня важкості. Ці дані збільшують
дійсну частоту ЧМТ у місті.
Нами проведено аналіз залежності ЧМТ від періоду доби, дня тижня та
пори року. Він засвідчив, що найбільша кількість хворих була госпіталізована
в проміжок часу від 18 до 22 год, в п“ятницю, суботу, понеділок та святкові
дні,а також ранньої весни та пізньої осені.
У діагностиці ЧМТ використовували традиційні методи обстеження: рентгенологічні,
в тому числі рентгеноконтрастні, комп’ютерну томографію (КТ), комплексні
електрофізіологічні обстеження.
Проведення серійної ангіографії та КТ пов’язано з певними труднощами,
оскільки апарати розташовані в інших лікувальних закладах міста.
При важкому стані хворого з наростанні симптомів здавлювання головного
мозку, а також у разі неможливості транспортування накладали діагностичні
фрезеві отвори.
В останні 2 роки в роботі відділення застосовується експертна комп’ютерна
діагностична система “Ургент—1”. Її допомогу нейрохірургам з незначним
стажем роботи важко переоцінити.
Оперативні втручання при внутрішньочерепних крововиливах, вдавлених
переломах визначили хірургічну активність при гострій ЧМТ в 17—20%. А якщо
врахувати первинну хірургічну обробку, яку проводять нейрохірурги при різноманітних
ранах покрову черепа, то хірургічна активність складає 53,3%.
Загальна летальність при гострій ЧМТ коливалася від 2,9 до 4,2%, а післяопераційна
-від 12,2 до 30,7%. Зменшення як загальної, так і післяопераційної летальності
насамперед пов’язана з відкриттям у лікарні в 1992 р. реанімаційного відділення.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|