|
Обоснование тактики рациональной
антибиотикотерапии
послеоперационных инфекционных
осложнений в нейроонкологии
Ткачик И.П.
Інститут нейрохірургії ім. акад.
А. П. Ромоданова АМН України, м. Київ, Україна
Госпитальная инфекция является серьезной клинической и экономической
проблемой, связанной с увеличением частоты послеоперационных осложнений
и летальности, продолжительностью сроков госпитализации и удорожанием стоимости
лечения.
Рост числа инфекционных осложнений связан с постоянно увеличивающейся
продолжительностью и сложностью нейрохирургических вмешательств, в том
числе на жизненно важных структурах мозга, использованием современных технических
средств, требующих усовершенствования существующих методов дезинфекции
и стерилизации, нерациональным использованием антибиотиков, особенно широкого
спектра действия, способствующих селекции антибиотикорезистентных госпитальных
возбудителей, нарушением санитарно-противоэпидемического режима в операционных.
Существенную роль играет снижение общей резистентности и тяжелое течение
инфекционного процесса на фоне онкопатологии. По данным, Savitz M.H., 1976,
Gaillard T., 1991, Iуржикова С.Р., 1998, ?астота инфекционных осложнений
после “чистых” нейрохирургических вмешательств составляет 3,2 — 10,1%.
Для обґрунтування раціональної тактики антибіотикотерапії госпітальних
інфекцій в післяопераційний період проведено аналіз етіологічної структури
збудників з визначенням основних госпітальних патогенів і рівня антибіотикорезистентності
за результатами бактеріологічних досліджень, проведених у 1996-1997
при інфекційних ускладненнях інтракраніальної локалізації в нейроонкології
домінують грамнегативні збудники-ентеробактерії, ацинетобактери,
синьогнійна паличка з частотою виділення 24,6-7,5%, що характеризуються
вираженою резистентністю до антибіотиків, зокрема до цефалоспоринів
широкого спектру дії II-III покоління (цефуроксим, цефтриаксон, цефотаксим,
фортум), рівень резистентності становить 33,3-52,1% для ентеробактерій,
14,8 — 76,9%—для синьогнійної палички, 55,4 — 85,7% – ацинетобактеров. Грампозитивні
збудники представлені стафілококами і стрептококами з частотою виділення
18,9% і 16,9% відповідно, Ох ?енее вираженою резистентністю
до традиційних антистафілококових і сучасних препаратів широкого спектру
дії-цефалоспоринам П-III покоління. ІІ?імальний рівень резистентності
– 4,1 — 6,5% – визначено до тієнаму у грамнегативних збудників та стафілококів. При лікуванні інтракраніальних інфекційних ускладнень використовують цефалоспорини
II-III покоління (цефуроксим, фортум, цефтриаксон, цефотаксим), ампіцилін + сульбактактам
(уназин), Ірі приєднання сепсису, особливо ?рамнегативного — – ТІЄНАМ,
вводяться парентерально, або їх комбінації з ендолюмбальним введенням диоксидина,
аміноглікозидів (Амікацин, нетроміцин, гентаміцин), ванкоміцину. Обчислити
ступінь тяжкості інфекційних ускладнень після нейроонкологічних втручань,
загрозу генералізації запального процесу з приєднанням сепсису,
пневмонії, раціональна антибактеріальна терапія повинна складатися з емпіричної,
спрямованої проти найбільш ймовірного збудника до отримання результатів
бакисследований, і етіотропної – з корекцією антимікробних препаратів
згідно антибіотикограмою. Ефективність терапії залежить від своєчасності
розпочатого лікування та його тривалості, виду збудника та його чутливості
до антибіотиків, вибору препарату, що проникає через гематоенцефалічний
бар’єр і створює терапевтичні концентрації a головному мозку, адекватної
дози і кратності введення. Попередня стаття / Наступна стаття
|