Лікування хворих з пухлинами головного мозку із інсультподібним перебігом

У хворих із пухлинами головного мозку в більшості випадків лікувальна
тактика визначається в плановому порядку. Однак пацієнти із окремими групами
пухлин, що зумовлюють критичні стани, потребують проведення невідкладних
нейрохірургічних заходів (М. Є. Поліщук, В. I.Шевага, 1996).

Проаналізовано 87 історій хвороб пацієнтів з пухлинами головного мозку
з інсульоподібним перебігом, які лікувалися у нейрохірургічній клініці
ЛШМД з 1995 по 1997 р. включно.При цьому відзначено такий характер патології:
гліальні пухлини у (24 хворих), менінгіоми (у 19),метастази в головний
мозок (у 26),інші пухлини (ангіоретикуломи,ангіоневроми,краніофарингіоми
та ін. — у 8). У 11 пацієнтів пухлини вірогідно не встановлено. Крововиливи
в пухлини виявлено у 11 хворих,розвиток гострої оклюзійної гідроцефалії
— у 4.

Зразу ж після госпіталізації всіх хворих повністю обстежували: проводили
клінічний огляд, огляд очного дна, люмбальну пункцію, АКТ, АКТ з підсиленням
або МРТ, застосували допоміжні методи дослідження. Лікування і хірургічну
тактику визначали залежно від цих даних, а також з урахуванням стану хворого,
віку, наявності супутньої патології та інших чинників.

Як правило, хворих оперували після виведення з тяжкого стану та його
стабілізації. Для цього призначали курс протинабрякової, помірної судинної
та симптоматичної терапії. Одночасно проводили дообстеження хворого, встановлювали
показання або протипоказання до оперативного втручання, попередньо планували
об’єм операції.

При стабілізації стану та відсутності протипоказань оперативне втручання
проводили, як правило, на 4 — 12-ту добу.

В ургентному порядку (за життєвими показаннями) хворих оперовали у разі
крововиливу в пухлину з проникненням крові в шлуночкову систему, а також
при розвитку гострої оклюзійної гідроцефалії. У таких випадках обмежувалися
дренуванням шлуночків (у закриту стерильну систему або в черевну порожнину)
— перший етап операції.Другий етап (видалення пухлини) виконували після
стабілізації стану хворого.Об’єм оперативного втручання визначали індивідуально
в кожному конкретному випадку.

Встановлено, що при гліальних пухлинах навіть після практично повного
їх видалення (у межах здорової мозкової тканини) значного відновлення неврологічних
функцій не відбувається (при значному зменшенні загальномозкової симптоматики),а
при позамозкових пухлинах у більшості хворих виявлено позитивну неврологічну
динаміку.

При метастазах у головний мозок лікування проводили лише в окремих випадках
(за наявності поодинокого вогнища, що супроводжувало значною об’ємною дією
на суміжні тканини, і відсутності метастазів в інших органах та системах).

Результати лікування проаналізовано у 36 прооперованих хворих. Позитивну
неврологічну динаміку (як загальномозкової, так і вогнищевої) спостерігали
у 25 хворих, у 2 — неврологічний дефіцит поглиблювався, 9 хворих померли.

У 51 хворого хірургічне лікування не проводили: протипокази були встановлені
у 38 хворих, пацієнтів 13 відмовилися від операції. Неоперованими хворих
призначали протинабрякову та симптоматичну терапію, спрямовану на корекцію
вітальних функцій.

Позитивний ефект від проведення протинабрякової терапії відзначався
у 23 хворих, 17 — пацієнтів виписано без змін або з незначним погіршенням.
Незважаючи на проведення інтенсивного лікування, 11 хворих померли.