|
Електрофізіологічні
критерії для проведення
багатоетапних операцій в хірургії
менінгіом верхнього сагітального
синус
Фадєєва Т. Н.,
Гурчин А. Ф..
Російський
нейрохірургічний інститут ім.
проф. А. Л. Полєнова, м. Санкт-Петербург,
Росія
Прогнозування
результатів хірургічного лікування
хворих менінгіомами верхнього
сагітального синуса (ВСС)
неможливо без правильної оцінки
змін венозного
кровообіг. Виділено 3 варіанти
компенсаторного венозного відтоку
при облітерації пухлиною ВСС:
Реверсивний, анастомотичний і
шунтувальний. Відсутність чітких
закономірностей у формуванні тих
або інших шляхів колатерального
відтоку визначає необхідність
оцінки венозного відтоку як до
операції, так і в ході оперативного
втручання за допомогою
моніторингу ЕЕГ.
До операції оцінка
ролі відтоку венозної крові через
м’які покриви черепа
проводилася шляхом тимчасового
перетискання джгутом м’яких покривів
череп. При позитивній пробі (значному
формування анастомотичного
венозного відтоку) в ЕЕГ наростає
міжпівкульна асиметрія,
з’являються дифузні зміни в
вигляді деформованих загострених
потенціалів в ритмі альфа-тета, а
також з’являються білатерально
синхронні спалахи в ритмі тета-альфа.
Ці зміни є наслідком
порушення венозного відтоку і
швидкої перебудови гемодинаміки
мозок. У більшості випадків дана
позитивна проба відображає
наростання внутрішньочерепної
гіпертензії, так як перетискання
м’яких тканин порушує один з
механізмів компенсації регуляції
внутрішньочерепного тиску. У даних
хворих необхідно
передбачати поділ
операції на кілька етапів.
Інтраопераційний
моніторинг ЕЕГ дозволив виділити
характерні типи ЕЕГ, які
з’являються на різних етапах
операції і відображають наступаючі в
ході її перебудови мозкового
кровообіг. Основний
перебудови в ЕЕГ виникають на
етапах до розтину твердої
мозкової оболонки і спостерігаються
починаючи з шкірного розрізу, частіше при
кісткових пропилах і формуванні
кісткового клаптя. Зміни ЕЕГ
проявляються у вигляді: 1)
прогредиентного зниження
амплітуди біопотенціалів; 2)
виразного наростання локальних
змін у вигляді появи або
посилення повільнохвильової
компоненти ЕЕГ; 3) до мають вже
місце явищ іррітаціі оральних
відділів ствола у вигляді
синхронізації по альфа-активності
ці явища на ЕЕГ посилюються в
вигляді дистантной
гіперсинхронізації вже в діапазоні
тета-дельта. Порушення системної
гемодинаміки зазвичай виникали
через 5-10 хв після появи
змін на ЕЕГ і проявлялися
нестабільністю артеріального
тиску, частіше його зниженням,
порушенням ритму серця. На ЕКГ
з’являлися ознаки гіпоксії
міокард. При появі
вищеописаних змін
параметрів моніторингу необхідно
призупинити хірургічне
втручання. Якщо через 5-10 хв
ці зміни не регресують, то
операцію необхідно припинити,
розділивши її на два і більше етапів. На етапах після розтину твердої
мозкової оболонки (декомпресії
мозку) не було виявлено характерних
типів зміни ЕЕГ, службовців
обґрунтуванням для припинення
операція.
Подібний підхід до
вибору оптимальної тактики
хірургічного лікування менінгіом
ВСС у 242 хворих дозволив домогтися
зниження післяопераційної
летальність до 3 %, виключити
порушення венозного
кровообігу як причину
летальних випадків і зменшити
частоту інвалідизації хворих.
|