Сучасні уявлення про вплив радіаційного опромінення на нервову систему організму Лісяний М.І.

Сьогодні
можна стверджувати, що можливі два
види радіаційного впливу на
нервову систему. Перший – це пряма
дія опромінення, де на функцію,
структуру та метаболізм нервових
клітин прямо впливають зовнішнє
або внутрішнє опромінення, що
доведено можливістю накопичення в
мозковій тканині радіонуклідів [5].
Другим, більш вивченим механізмом
дії малих доз опромінення на ЦНС, є
непрямий вплив, який реалізується
через порушення функції мозкових
судин, метаболічні та
інтоксикаційні зміни в організмі,
розвиток нейроаутоімунних
процесів та ін.

Як
засвідчили морфологічні та
електронно-мікроскопічні
дослідження, радіаційний вплив
проявляється як в клітинах глії,
так і в нейронах, зумовлює
порушення структури
гематоенцефалічного бар’єру та
різних субклітинних структур, а
також біохімічних процесів, що в
свою чергу призводить до набухання
та набряку нервових клітин, їх
зморщення та загибелі [10, 11, 13]. Таким
чином, загальні ланки патогенезу
радіаційного ураження ЦНС в
основному вже визначені завдяки
клінічним спостереженням за
хворими на пострадіаційну
енцефалопатію, а також
експериментальним дослідженням. На
наш погляд, недоцільно виділяти
лише пряму чи лише непряму дію
опромінення на ЦНС. Значення прямої
чи непрямої дії опромінення на ЦНС,
їх “частка” в патогенезі залежать
від конкретних умов розвитку
радіаційного ураження ЦНС та
вихідного стану здоров’я. Подальші
дослідження дозволять
конкретизувати значення різних
чинників зовнішнього та
внутрішнього опромінення (доза,
тривалість опромінення, вид
радіонукліда та ін.), а також
визначити особливості радіаційної
патології, перебіг якої може бути
пов’язаний переважно з
дисциркуляторними, чи
інтоксикаційними, чи нейроімунними
процесами.

Водночас у
клінічній практиці зараз досить
широко використовують термін “дисциркуляторна
енцефалопатія”, замість терміну “пострадіаційна”
чи “радіаційна енцефалопатія”, що
не відповідає сучасному уявленню
про патогенез радіаційного
враження мозку, оскільки все
зводиться в основному лише до
порушення кровообігу в ЦНС,
патології регуляції судин мозку,
провідній ролі одного
дисциркуляторного чинника без
урахування наведених вище рушійних
чинників та цілісності патогенезу.
Не виключено, що у певної частини
хворих дисциркуляторні явища на
відповідних стадіях розвитку
енцефалопатії можуть бути
домінуючими, але в цілому,
враховуючи багатогранний механізм
дії, складність патогенезу,
особливості клінічного перебігу та
питання патогенетично
обумовленого лікування, доцільно
говорити про радіаційну або
пострадіаційну енцефалопатію, на
що досить обгрунтовано вказують
деякі автори [2, 22, 23]. З іншого боку, в
медичній практиці і в науковій
літературі досить багато уваги
приділяється питанню про значення
психоемоційного стресу в патології
ЦНС як основної, більш важливої, ніж
вплив опромінення, причини [1, 12]. У
клінічній практиці при
спостереженні за хворими з
радіаційними порушеннями ЦНС
досить важко врахувати переважне
значення радіаційного чинника чи
психоемоційного стресу в генезі
порушень, що виникають. Водночас
експериментальні дослідження [18, 24]
однозначно свідчать, що основним
етіологічним чинником є все ж
радіаційний вплив, а “радіофобія”
є додатковим модифікуючим чинником.
Не виключено, що в певної частини
хворих, схильних до нервово-психічних
порушень, психоемоційний стрес
може спричинити теж складні
функціонально-органічні порушення
в ЦНС, які клінічно подібні до
радіаційного ураження нервової
системи. Говорячи про додаткові
етіологічні чинники, потрібно
поряд із “радіофобією” визначити
і інші (схема 2).

Це
насамперед шкідливі звички (куріння,
вживання алкоголю), вплив
інтоксикаційних чинників, які були
під час аварії на ЧАЕС, а саме
важких металів (свинцю), органічних
розчинників та ін. [21]. Важливе
значення мають і конституціонально-генетичні
чинники, які визначають
індивідуальну чутливість,
схильність або резистентність до
дії радіації. Природу цих чинників,
їх клінічне визначення лише
починають вивчати, але той факт, що
пострадіаційні порушення ЦНС
проявились у різні терміни (через 1-2,
5-7 і 10 років), а також різний ступінь
їх тяжкості та клінічна
симптоматика дозволять говорити
про наявність спадково-конституціональних
чинників схильності та
резистентності [3]. Перелік
додаткових чинників ще не
визначено до кінця. Вони можуть як
прискорювати, так і збільшувати
важкість перебігу захворювання,
але за механізмом дії вони є лише
вторинними, модифікуючими дію
опромінення.

Ураження ЦНС
малими дозами опромінення
проявляється, як відомо, різними
порушеннями та розладами її
функцій. Динамічні спостереження
за цими хворими, а також аналіз
даних літератури дозволяють,
незважаючи на розмаїття клінічних
проявів цієї нової патології,
умовно виділити ще 3 основні групи (схема
3). Це функціональні зрушення ЦНС (ранні),
функціонально-органічні порушення
(більш пізні) і окрему групу
складають можливі порушення та
стимуляції розвитку ЦНС у дітей та
виникнення пухлин мозку. Остання
група поки розглядається більш
теоретично, оскільки на цей час
реальних статистичних даних про
ріст пухлин мозку немає, але
теоретично таке не можна виключати.
Ранні прояви радіаційного впливу є
значною мірою оборотними і більш
менш добре лікуються, тоді як
стабільні пізні порушення, які
мають органічну основу, є
прогредієнтними, більш важко
піддаються терапії і є практично
необоротними, на що вказують різні
дослідники [3, 16].

Якщо у
вивченні різних ланок патогенезу,
визначенні ролі основних та
додаткових чинників радіаційного
враження ЦНС досягнуто певних
успіхів, то у формуванні нових
підходів до лікування і
профілактики поки що принципово
нових розробок немає.

Зважаючи на
те, що радіаційне ураження
організму, в тому числі і ЦНС, є
національною медико-соціальною
проблемою, котра обумовлена тим, що
на забруднених територіях мешкає
понад 10 млн населення України, і що
можливість аварій з радіаційними
наслідками не виключена в
майбутньому, подальші дослідження,
на наш погляд, повинні бути
спрямовані на вивчення як
патогенезу, клініки, лікування та
профілактики цієї патології, так і
мокулярно-генетичних механізмів
репарації пошкоджень, окремих
клітин організму, зокрема нервових,
визначення чинників
резистентності та компенсаторно-адаптаційних
реакцій при дії радіації на ЦНС.

Особливо
важливою є проблема дослідження
впливу малих доз опромінення на
організм і нервову систему
нащадків та розробка методів
попередження та лікування
несприятливих клінічних проявів.
Об’єктивне прогнозування
подальшого впливу опромінення на
ЦНС можливе лише на основі глибоких
клінічних та фундаментальних
досліджень, які мають проводити
фахівці різних професій.

Список
літератури

1. Аміразян С. А.,
Філіппова С. М., Тихомирова М. Ю. Семіотика “чорнобильського
синдрому ” та роль соціально-психологічних
чинників у його формуванні та
розвитку / / Укр.радіола. журн.-1997.- N5.- С. 13-15.

2. Винницький О.Р. Дiагностика
гострої i хронiчної радiацiйної
енцефалопатiї у лiквiдаторiв аварiї
на ЧАЕС //Хронiчний вплив малих
доз опромiнення на нервову
систему: експериментальнi дослiдження
та клiнiчнi спостереження / За ред.Ю.П.Зозулi.-К.,1998.-С.341-366.

3. Волошин П. В.,
Міщенко Т. с., Здесенко і. в. неврологічні порушення в осіб,
зазнали впливу в
внаслідок аварії на
Чорнобильської АЕС, їх лікування та
профілактика / / Міжнар. мед.журн.-1998.-
N3.- С. 44-47.

4. Давидов Б. І., Ушаков
І. Б., Федоров В. П. Радіаційне
ураження головного мозку. – М.:
Енергоатомвидав, 1991.- 239с.

5. Зозуля Ю. П. Сучасне
виявлення про хронічний вплив
малих доз радіоуклідів на
центральну нервову систему //
Хронічний вплив малих доз опромінення
на нервову систему:
експериментальні дослідження та
клінічні спостереження/за ред. Ю. П. Зозулі
– К., 1998.- С. 398-415.

6. Кімельдорф Д., Хант
Е. дія іонізуючої
радіації на функції нервової
система. – М.: Атомвидав, 1989.-376c.

7. Коваленко А. М. вплив малих доз іонізуючого
випромінювання на здоров’я людини //
Лікар. справа.-1990.-N7.- С. 79-82.

8. Крижановська Л. А. церебральний синдром,
виникає після аварії на
Чорнобильської АЕС / / Лікар.праворуч.-1992.-N1.- С. 45-46.

9. Логановський К. Н. психопатологічні особливості
синдрому вегетативної
дисфункції у осіб, які зазнали
впливу іонізуючого
випромінювання в малих дозах / / лікар.справа.-1991.-
N6.- С. 68-72.

10. Носов А.Т., Шамаєв М.I.,Рашеєва
I.Г. Морфологiчнi змiни головного
мозку// Пiслярадiацiйна
енцефалопатiя: експериментальнi
дослiдження та клiнiчнi
спостереження / За ред. А.П.Ромоданова.
-К., 1993.-С.22-46.

11. Носов А.Т., Шамаєв М.I.,
Д.А.Сутковой Ультраструктурнi
та морфофункцiональнi змiни
головного мозку при хронiчному
впливi малих доз радiацiї // Хронiчний
вплив малих доз опромiнення на
нервову систему: експериментальнi
дослiдження та клiнiчнi
спостереження/За ред.Ю.П.Зозулi. -К.,
1998.-С.225-278.

12. Нягу А. І .
Психоневрологічні та
психологічні аспекти
наслідки аварії на
Чорнобильської АЕС / / Вест. АМН
СРСР.-1991.- N11.- С. 31-32.

13. Морфоструктурнi та
аутоiмуннi порушення мозку при
хронiчному ендогенному впливi iонiзуючої
радiацiї / Зозуля Ю.П., Лiсяний М.I.,
Любич Л.Д., Шамаєв М.I. // Журн. АМН
України.-1997.-Т.3.-N3.-С.437-447.

14. Нягу А. І., Нощенко А. Г.,
Логановський К. Н. Віддалені
наслідки психогенного і
радіаційного факторів аварії на
Чорнобильської АЕС на
функціональний стан
головного мозку людини / / Журн.невропатологія
і психіатрії ім.С. С. Корсакова.-1992.-
N4.- С. 72-77.

15. Нягу А. і. вегетативна дистонія / / Чорнобильська
катастрофа / / під ред. акад. В. Г. Бехтерева.- К.:
Наука. думка, 1995.- С. 477-480.

16. Нягу А. І.,
Логановський К. Н. нейропсихічні ефекти
іонізуючих випромінювань .- К.:
Чорнобильінтерінформ, 1998.- 375с.

17. Особливості імунного
стану / Лісяний м. I., Маркова о. в.,
Руденко В. А. та ін.// Післярадіаційна
енцефалопатія: експериментальні
дослідження та клінічні
спостереження / за ред.А. П. Ромоданова.- К.,
1993.- С. 189-202.

18. Післярадіаційна енцефалопатія. Експериментальні
дослідження та клінічні
спостереження / за ред.А. П. Ромоданова.- К.,
1993.-223 с.

19. Ревенок А. а. Структурно-динамічна
характеристика реактивних
психозів у осіб, які зазнали
впливу іонізуючого
випромінювання в результаті аварії на
Чорнобильської АЕС / / лікар.справа.-1991.-
N8.-C.83-86.

20. Ромоданов А. П., Вінницький
О. р. Ураження головного мозку
при променевій хворобі легкого
сходинки / / Лікар.праворуч.-1993.-N1.- С. 10-16.

21. Свинець та інші
важкі метали у зовнішньому середовищі
після Чорнобильської катастрофи /
Трахтенберг І. М., Шестопалов В. М.,
Набока М. В., Бобильова О. А. //
Міжнар.мед.журнал.-1998.- N3.- С. 94-98.

22. Степаненко І. В. Клінічна
оцінка дисциркуляторних,
метаболічних і аутоімунних
порушень у хворих з
пострадіаційною енцефалопатією
// Бюл.Укр.Асоціації нейрохірургів.-1998.-N6.- С. 123.

23. Степаненко I.В.
Особливостi перебiгу хронiчної
радiацiйної енцефалопатiї у лiквiдаторiв
через 9-10 рокiв пiсля аварiї на ЧАЕС
// Хронiчний вплив малих доз опромiнення
на нервову систему:
експериментальнi дослiдження та
клiнiчнi спостереження / За ред. Ю.П.Зозулi.-К.,
1998.-С.323-341.

24. Структурнi змiни
головного мозку
експериментальних тварин, що
зазнали тривалого внутрiшнього
радiацiйного впливу / Зозуля Ю.П.,
Шамаєв М.I., Носов А.Т. та iн. // Бюл.Укр.асоцiацiї
нейрохiрургiв.-1998.-N6.-С.130.

25. Тайцлін В. І.,
Череватенко Г. Ф., Коршняк В. А. критерії діагностики
адаптаційно-пристосувальних
можливостей нервової системи у
ліквідаторів Чорнобильської
катастрофи / / Бюл.Укр.асоціації
нейрохірургів.-1998.-N6.- С. 123.

26. Шевага В.М., Дякiв В.А.
Особливостi перебiгу вiддаленого
перiоду легкої черепно-мозкової
травми у осiб, якi зазнали впливу iонiзуючого
опромiнення // Бюл.Укр.асоцiацiї
нейрохiрургiв.-1998.-N6.-С.127-128.

Сучасні
уявлення про вплив
радіаційного опромінення на нервову систему організму

Лисяний Н. І.

У статті узагальнено серію
робіт про вплив малих доз радіації
на ЦНС, представлених на II з’їзд
нейрохірургів України. В роботі
охарактеризовано різні види
радіаційних уражень ЦНС при
дії радіації. Детально
обговорюються механізм ураження
нервової системи на клітинному і
субклітинному рівні, значення як
прямої, так і непрямої дії
радіації через дисциркуляторні,
гіпоксичні, дисметаболічні,
інтоксикаційні, аутоімунні
механізми, що призводять до порушення
цілості мембран клітин, структури
ядра, мітохондрій, лізосом.

Поряд з радіаційними
факторами розглядається роль
таких додаткових
модифікуючих факторів, як
психоемоційний стрес,
спадковість, забруднення
навколишнього середовища і т. д.

В роботі аналізуються
терміни “дисциркуляторна ” і”радіаційна”
енцефалопатія і робиться
висновок про необхідність
подальшого комплексного,
поглибленого вивчення впливу
малих доз опромінення на ЦНС. Робота
ілюстрована 4 схемами і має 26
джерел літератури.

Up-to-date view on the
effects of radiation on the central nervous system.

N.I.Lisyany

The article summarises a number of researches
in the effects of a low-dose radiation on the CNS submitted to
the 2-nd Congress of Ukrainian neurosurgeons. It gives
characteristics to different radiation lesions of the CNS and
disusses in detail the mechanism of radiation demages to the CNS
at the cellular and subsellular level, the importance of a direct
and indirect action of radiation through discirculatory, hypoxic,
dismetabolic, toxic autoimmune mechanisms leading to the
destruction of the integrity of cellular membranes, nuclear
structure, mitochondria and lysosomes etc. Apart from radiation
factors, the article describes the roles of supplementary
modifying factors such as psycho-emotional stress, heredity,
environmental contamination, etc.

Analysis is given to the terms “discirculatory”
and “radiation” encephalopathy and a conclusion is made of the
necessity to carry out further complex and in-depth investigation
into the effects of a low-dose radiation on the CNS.

The article is illustrated with diagrams and
supplied with the list of 26 literature references.