Черезшкірний артродез дугоотростчатих суглобів при лікуванні остеохондрозу грудного відділу хребта

Черезшкірний
артродез дугоотростчатих суглобів
при лікуванні остеохондрозу грудного
відділу хребта

Хабуз
А. А., Радченко В. А., Продан А. І., Бугай
А. Г.

Національний
медичний університет, м. Київ,
Харківський НДІ ортопедії та
травматології, Україна

Лікування
остеохондрозу грудного відділу
хребта є одним з
найменш вивчених розділів
сучасної вертебрології. Широко
використовувані консервативні
методи лікування не завжди дозволяють
досягти бажаного результату, що
диктує необхідність розробки
нових, пагогенетично
обґрунтованих способів
хірургічного лікування цієї
патологія.

В основу
дослідження покладені особливості
пато – і саногенезу остеохондрозу
грудного відділу хребта, у
багато в чому обумовлені його відмінностями
від інших відділів хребта: грудні сегменти мають
Додаткові з’єднання з
головками ребер, а також зчленування
ребер з поперечними відростками. Поряд з цим необхідно звернути
увага на відносно невелику
висоту міжхребцевих дисків,
значну товщину фіброзного
кільця і малий обсяг пульпозного
ядро. Цей відділ хребта також
характеризується наявністю потужного
зв’язкового апарату-поздовжніх
між – і надостистих,
реберно-поперечних, міжпоперечних,
круглих і жовтих зв’язок. Викладений
факти свідчать про те, що по
порівнянні з шийним і поперековим
відділами хребта, він має
більш високу жорсткість, а
відносно малий обсяг
пульпозного ядра при потужному
фіброзному кільці значно
зменшує ризик виникнення
протрузій і гриж грудних дисків. Обсяг ротаційних рухів в
грудному відділі хребта
досить великий, що підвищує ризик
розвитку клінічних проявів
артрозу реберно-поперечних,
реберно-хребетних і
дугоотростчатих суглобів.

Виходячи з цих
уявлень, нами проведена
розробка мало-травматичного
способу лікування остеохондрозу
грудного відділу хребта шляхом
застосування черезшкірного артродеза
дугоотростчатих суглобів.

Для досягнення
цієї мети були проведені
комплексні біомеханічні та
кінорентгенологічні
дослідження, що дозволили
визначити порушення
опороспособности грудних
хребетних сегментів (ПС), що має
дискогенний, артрогенний і
дискартрогенний характер.

Так, при
гіпергідратації диска відбувається
збільшення зміщення тіл хребців
на початкових стадіях навантаження і
зменшення зміщення при збільшенні
навантаження.

Енуклеація диска
призводить до зменшення
обумовлених зміщенням поразок
ПС при всіх режимах навантаження.

При
гіпергідратації диска спостерігається
зміна характеру руху
ребер, що має тенденцію до
стабілізації при збільшенні
навантаження. Така ж тенденція
відзначається і при енуклеації диска,
яка призводить до зниження
рухливості тіл суміжних хребців
і зменшення кутів повороту ребер
у всьому діапазоні навантажень. При
розвантаженні спостерігається хаотичне
рух ребер, що характеризується
петлею непружного гістерезису, що
свідчить про значне
розсіюванні енергії стиснення
зруйнованого міжхребцевого
диск.

Стабілізація
(артродез) дугоотростчатих
суглобів призводить до стабілізації
ПС і, як наслідок, до обмеження
рухливості ребер, що
сприяє відновленню
опороспособности сегмента.

Отож,
черезшкірний артродез
дугоотростчатих зчленувань
є патогенетично
обґрунтованим способом лікування
(відновлення) опороспособности
грудних ПС.