|
Вибір
методів стабілізації хребта
при хребтово-спинномозковій травмі
Дяків В.В.,
Шевага В.М.
Державний
медичний університет, м.Львів,
Україна
Проблема
стабілізації сегментів хребта при
різних патологічних станах займає
одне з ключових місць у сучасній
хірургічній вертебрології.
Нестабільність сегментів хребта
призводить до важких наслідків,
найголовніші з яких це: —
виникнення та поглиблення
неврологічного дефіциту і
виражений біль. Консервативне
лікування нестабільності хребта в
більшості випадків малоефективне.
Найгострішою є
проблема стабілізації хребта в
грудному та поперековому відділах,
а особливо на ділянках
грудопоперекового (DXII-LI) та
попереково-крижового (Lv — SI)
відділів у зв’язку з їх значним
функціональним перевантаженням.
Протягом 6 років
(1991-1996) під нашим наглядом у 1-му і
2-му нейрохірургічних відділеннях
Львівської міської клінічної
лікарні швидкої медичної допомоги
перебували 90 хворих з
хребтово-спинномозковою травмою
віком від 8 до 78 років. Серед них
чоловіків було 77, жінок -13.
Оперували 13 хворих з травмою
шийного відділу хребта, 12 —
грудного і 10 — поперекового. Решті
хворих з огляду на їх важкий
загальний стан, у зв”язку з
відмовою від операції або через
відсутність показань до операції
проводили консервативне лікування.
Як показали наші
спостереження, при
окципіто-вертебральній
нестабільності методом вибору для
стабілізації є застосування парних
металевих систем, що складаються з
двох елементів: пластинка, яка
фіксується за потиличну кістку
гвинтами, і стержень, який
адаптується до шийних хребців
субламінарно.
При
нестабільності в шийному відділі
хребта добре зарекомендували себе
корпородез із застосуванням
аутотрансплантантів та
остеосинтез металевою пластинкою
тіл хребців переднім доступом. При
підвивихах шийних хребців можна
застосовувати фіксацію дротом за
дужки чи суглобові відростки із
заднього доступу, який краще
доповнювати переднім
спондилодезом.
У грудному відділі
хребта ми застосовували фіксацію
хребта металевими пластинами за
остисті відростки та дужки хребців,
але ця фіксація при травмах часто
буває недостатньою. У зв”язку з цим
ми впровадили в практику
стабілізацію хребта комбінацією
двох доступів: трансторакального з
дискектомією (резекцією клину
Урбана) та фіксацією тіл хребців на
передньо-бічній поверхні з
уведенням міжтілового
трансплантантата та із заднього
доступу — стержнями з
субламінарною фіксацією.
Для стабілізації
сегментів хребта в
грудопоперековому і поперековому
відділах ми, в більшості випадків
застосовували пластини з фіксацією
їх транспедикулярними гвинтами у
фізіологічному для данного відділу
хребта положенні. Одночасно на
поперекові відростки накладали
кістковий трансплантат, який
забезпечує фіксацію хребта у
віддалений період після травми. У
випадках значної деформаціїї
хребта, особливо кіфотичної, або
при полісегментарному ушкодженні
хребта використання цієї системи
не дозволяє провести достатньо
ефективну стабілізацію. Тут значно
ефективнішими виявилися системи
для стабілізації Spain System 5 (фірма
Aesculap). Їх застосування дозволяє
надійно стабілізувати ушкоджені
сегменти хребта з усуненням його
патологічної деформації.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|