|
Організація
хірургічної реабілітації
у різні періоди
хребетно-спінальної травми
Климовицький
В. Г., Бублик Л. А.
НДІ
травматології та ортопедії
Донецького державного
медичного університету ім. М.
Горького, Україна
Серед методів
відновного лікування
хворих з
хребетно-спинномозковою травмою
велике значення мають активні
хірургічні втручання.
Нами узагальнено досвід
хірургічного лікування
хребетно-спинномозкової травми у
290 хворих в різні періоди
травма. Поразка шийного відділу
відзначалося у 103 (36,9%) хворих,
грудного і поперекового — у 183(63,1%).
Неврологічна симптоматика
повного порушення провідності
спинного мозку спостерігалася у 47,2%
хворих, часткового-52,8%.
Переважна більшість хворих
було у віці від 20 до 50 років.
Хірургічний
тактика визначалася рівнем
ураження хребта і
характером пошкодження спинного
мозок. Лікування пошкоджень шийного
відділу хребта відрізняється від
такого при пошкодженнях інших
локалізація. При многооскольчатих
переломах тіл шийних хребців зі
зміщенням задніх фрагментів
проводили переднім доступом
резекцію тіл, суміжних дисків,
передню декомпресію і заміщення
тіла аутотрансплантатом (45
хворий). Наявність вивиху або
підвивиху хребців з
нестабільністю пошкодженого
сегмента було показанням до
відкритого вправляння вивиху
переднім доступом, дискектомії та
межтеловому керамоспондилодезу —
у 7 (6,8%) постраждалих.
При
переломі-вивихах з пошкодженням
дужок або суглобових відростків
здійснювали з заднього доступу
ламінектомію, відкрите вправлення,
ревізію дурального мішка і задняю
стабілізацію у 30 (29,1%) хворих. У 4
хворих проведено оперативне
втручання заднім доступом з
наступною передній
декомпресією і корпородезом
аутотрасплантатом. При пошкодженні
грудного і поперекового відділів
хребта (127 спостережень)
оперативне втручання в гострий
і ранній періоди здійснювали
заднім і заднебоковым доступами. Після ламінектомії здійснювали
відкрите вправлення (у 48,2% хворих),
або часткову резекцію зміщених
задніх фрагментів тіл хребців,
пошкоджених дужок або суглобових
відростків (у 51,8%). Оперативний
втручання завершували
стабілізацією пошкодженого
сегмента пластинчастими
фіксаторами за остисті відростки,
транспедикулярно або лавсанової
стрічка.
Відстрочені
оперативні втручання в цілях
реабілітації в пізній період
травми проведено 42 хворим. Обсяг
оперативного втручання
включав ламінектомію протягом
2-3 хребців,
менінгомієлорадикулоліз,
усунення переднього здавлення
дурального мішка фрагментом тіла.
Перетин зубовидних зв’язок
зменшує фіксацію спинного мозку
і створює умови для поліпшення його
гемодинаміки. Видалення клина
Урбана проведено 17 хворим, при
цьому виявлено збільшення об’ємного
пульсового кровотоку в 4-5 разів по
даними реомиелографии.
18 хворим з
наслідками пошкодження
хребта і спинного мозку в
вигляді хронічного больового
синдрому хворих проведені
функціональні операції на
проводять біль шляхах спинного
мозку: хордотомія, деструкція зони
входу задніх корінців з
одномоментним
менінгомієлорадикулолізом в місці
пошкодження за допомогою
розробленого нами
стереотаксичного апарату. При
виражених спастичних явищах
показана фронтальна мієлотомія (з
урахуванням форми прояву
спастичності і розладів
уродинаміка.
Результат
хірургічного лікування оцінювали
по зменшенню рухових,
чутливих і тазових
порушень, поліпшенню
ортопедичного статусу, підвищенню
соціальної активності. У 87,4%
хворих отримано позитивні
результат. З них у 51,6% м’язова
сила була достатньою для ходьби з
допомогою палички, частина хворих вже
могли пересуватися
самостійно.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|