|
Хірургічне
лікування вентральних медулярних
компресій
на рівні краніо-цервікального
з’єднання
Паламар О.I.
Iнститут
нейрохірургії
ім.акад.А.П.Ромоданова, АМН України,
м.Київ
Вентральні
компресії спинного мозку, стовбура
головного мозку на рівні
краніо-цервікального з’єднання
(надалі називатимемо їх
вентральними компресіями)
супроводжують різноманітну
патологію і є важкодоступними для
хірурга. Найчастіше нейрохірург
має справу з вентральною
компресією, що виникає внаслідок
травм верхньо-шийного відділу
хребта (переломи зубоосьового
хребця, атланто-аксіальні вивихи,
травматичні спондилолістези СII,
ретроодонтоїдальний псевдотумор);
інтра- та екстрадуральних пухлин
нижньосередніх відділів схилу, foramen
magnum, СI-СII хребців (хордома,
хондрома, мієлома, менінгеома,
невринома); аномалій розвитку
краніо-цервікальної ділянки
(асиміляція атланта, базилярна
інвагінація зубоосьового хребця);
ревматоїдного артриту шийного
відділу хребта, де може мати місце
атланто-аксіальний вивих,
базилярна інвагінація зуба
осьового хребця,
ретроодонтоїдальний панус.
Основним патофізіологічним
чинником, що призводять до
погіршення неврологічної
симптоматики, є сама вентральна
компресія, часто в поєднанні з
нестабільністю на рівні
краніо-цервікального з’єднання, що
нерідко супроводжує ураження даної
ділянки. У зв’язку з цим хірургічна
тактика має бути спрямована на
усунення вентральної компресії та
досягнення надійної внутрішньої
фіксації окципіто-цервікальної
ділянки. Передній (трансоральний
трансфарингеальний) доступ для
усунення вентральної компресії
(особливо екстрадуральної) на рівні
краніо-цервікального з’єднання є
найбільш анатомічно обгрунтованим.
Окципіто-цервікальний спондилодез
металевою петлею з використанням
дужкової фіксації створює надійну
стабілізацію даної ділянки.
Трансоральний трансфарингеальний
доступ до патології
краніо-цервікального з’єднання
використано нами у 4 випадках: у 2
пацієнтів була травма
верхньошийного відділу хребта (в
одному випадку вентральна
компресія зумовлена зміщеним назад
зубоосьового хребця, в іншому —
ретроодонтоїдальним
псевдотумором); у 2 інших пацієнтів
спинний мозок та стовбур головного
мозку були компресовані
екстрадуральними пухлинами
(мієлома СI, СII хребців та хордома
схилу). В останньому випадку з метою
детальнішої візуалізації хордоми
трансоральний доступ був
розширений краніально за рахунок
проведення серединної
максильотомії (Le Fort 1). Стабілізацію
краніо-цервікального з’єднання
здійснено 2 із цих пацієнтів (у
одного була мієломою СI, СII хребця
та із переломом зубоосьового
хребця). Ще у 2 пацієнтів із
травматичним спондилолістезом СII
хребця вентральна компресія
спинного мозку була зумовлена
грижею диска СII хребця, в зв’язку з
чим ми застосували передньо-бічний
доступ до диска СII хрбця за Smith-Robinson,
розширений краніально. Вентральний
доступ до вентрально розташованої
патології на рівні
краніо-цервікального з’єднання є
методом вибору. Нестабільність на
цьому рівні, що виникає внаслідок
патології краніо-цервікального
з’єднання і внаслідок
трансорального втручання, може
бути усунена накладенням металевої
окципіто-цервікальної петлі з
використанням дужкової фіксації.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|