|
Використання
позаочагового остеосинтезу в
комплексному лікуванні спінальної
травми попереково-кресцового відділу
хребет
Лобанов Г. В.,
Стегній С. А., Карих Р. І., Павлов Б. Б.,
Мироненко І. В.
Донецький
НДІ травматології та ортопедії,
Донецький медичний університет,
М. Донецьк, Україна
Для регіону
Донбасу характерне збільшення в
структурі політравми ускладнених
пошкоджень попереково-крижового
відділу хребта, що
визначається характером шахтного
виробництво. Як правило, ця
травма є домінуючою.
Одним з лікувальних заходів
є адекватна іммобілізація
хребта відразу після травми і
на наступних етапах. Вона повинна
бути надійною, малотравматичною,
що дозволяє надалі
здійснювати репозицію уламків,
догляд за постраждалим, проводити
реабілітація. Цим вимогам
відповідає позаочаговий
транспедикулярний остеосинтез
поперекового відділу хребта.
Розроблений
хірургічна тактика і пристрій
застосовані у 14 постраждалих, з
поєднаними пошкодженнями
попереково-крижового відділів
хребта і корінців спинного
мозку, яким виконували
репозиційно-птабілізуючий (8
хворим) e
декомпресійно-репозиційно-стабілізуючий
корпородез (6 хворим) з ревізією
вмісту хребетного каналу.
Остеосинтез
оперованого відділу
хребта за допомогою комплексу
“хребет-таз” проводили в
цілях репозиції та утримання
досягнутої хірургічної
корекції хребта у всіх
постраждалий. Пристрій для
педикуло-корпорального
остеосинтезу хребта,
розроблене в клініці на
матеріальній основі набору
“Остеомеханік”, дозволяло
здійснювати репозицію
оперованого відділу
хребта у всіх площинах і
стабільно утримувати протягом
всього періоду формування
повноцінного блоку тел
травмованих хребців. У всіх
постраждалих тривалість
фіксації визначали за допомогою
рентгеноконтролю. Вона складала
від 2 до 4 міс.
У всіх хворих, з
неврологічною симптоматикою, у
яких проводили ревізію
хребетного каналу, зменшилися
неврологічні порушення. У 3
постраждалих, у яких при
вступі відзначався помірний
нижній парапарез, в
післяопераційний період
спостерігалося повне відновлення
рухової функції. В одному
випадку після травми розвинувся
виражений монопарез, а в
післяопераційний період
збереглися явища помірного
парезу розгиначів стопи. У 2
постраждалих з нижнім глибоким
парапарезом, що досягає плегії в
стопах, і порушенням функції
тазових органів за типом затримки в
момент госпіталізації після
лікування відзначено відновлення
рухової функції до ступеня
легкого парапарезу, а також,
відновлення функції тазових
орган.
У всіх хворих
спостерігався регрес
неврологічної симптоматики.
Явищ нестабільності
хребта в післяопераційний
період в зоні пошкоджень не було
(термін спостереження до 2 років).
Використання
апаратної фіксації в лікуванні
ускладнених пошкоджень
попереково-крижового відділу
дозволило забезпечити ранню
активізацію хворих, скоротити
тривалість постільного режиму і
стаціонарного лікування на 12-16%, що
дозволяє рекомендувати цей метод
для клінічного застосування в
спеціалізованих клініках.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|