|
Вплив
іонізуючого опромінення
на центральні та периферійні
механізми регуляції рухового
апарату
Яніна А.М.
Науковий
центр радіаційної медицини АМН
України, м. Київ, Україна
Останнім часом
набуває поширення точка зору,
згідно з якою при дії іонізуючої
радіації на організм у ньому
відбуваються зміни, характерні для
загального адаптаційного синдрому.
Одним із загальних проявів
адаптації є зміна рухової
активності, що проявляється,
зокрема, в зміні функції м’язів,
м’язового скорочення, яке не
тільки забезпечує переміщення тіла
у просторі, але й “відображає всю
різноманітність зовнішніх проявів
діяльності мозку” (I.М.Сєченов).
Нейромоторні зміни, які виникають
унаслідок опромінення, є
результатом порушення ланцюга
регуляторних взаємовідношень в
опроміненому організмі. Метою
дослідження було визначити
відносне значення центральних та
периферійних механізмів регуляції
нервово-м’язового апарату в змінах
м’язової працездатності
опромінених піддослідних тварин.
Проведено дві
серії експериментів. У першій на 149
білих паспортизова-них щурах лінії
Вістар різних вікових груп (4 і 11
міс) вивчали зміни характеру
біоелектричної та механічної
активності м’язів різного
морфофункціо-нального профілю в
умовах супрамаксимальної
електростимуляції у різні терміни
після тотального опромінення (1, 3, 7
і 13 міс). Після опромінення на всіх
етапах тестування вікові
відмінності у рівні викликаної
функціональної активності м’язів
згладжуються. Порівняння динаміки
і сили тетанічного скорочення,
швидкості та ступеня відновлення
функціональної активності м’язів
контрольних і опромінених тварин
показало наявність достовірних
відмінностей, що були максимально
виражені через 3 міс після
опромінення. Рівень максимального
тетанічного напруження та
працездатність м’язів опромінених
тварин у фазу стійкої
працездатності були достовірно
вищими, ніж у групі контрольних
тварин, причому у тварин старшої
вікової групи ці зміни були
більшими і стійкішими. Аналіз
динаміки відносних змін
біоелектричної та механічної
активності в процесі скорочення
показав наявність достовірних
відмінностей (дисоціацію
співвідношення ЕМГ-сила) в групі
опромінених тварин, порівняно з
контрольними. Ці зміни є
результатом не прямої, а
опосередкованої дії іонізуючого
опромінення, тобто поступового
розвитку змін нервової та
гуморальної регуляції систем
організму, поступового розвитку
післяпроменевих порушень у
високодиференційованих тканинах,
якими є нервова та м’язова, що з
часом можуть призводити до змін
реактивності організму на дію
екстремальних чинників
навколишнього середовища.
Для визначення
відносного значення вкладу
пострадіаційних змін на вищих
рівнях регуляції
нервово-м’язового апарату та на
периферії було виконано другу
серію досліджень. Вивчали
працездатність тварин, у яких були
локально опромінені дозою 2 Гр
голова (6), тулуб (10).
Дія іонізуючого
опромінення на організм призводить
до змін функціонального стану
гіпоталамо-гіпофіз-адренокортикальної
системи, діенцефальних порушень, що
зберігаються у віддалені після
опромінення терміни. Це впливає на
працездатність опроміненого
організму і характер його реакцій
на дію екстремальних чинників
навколишнього середовища.
Віддаленим наслідком локального
опромінення голови є значне
достовірне підвищення рівня
тетанічного скорочення м’язів
(m.triceps surae) відносно показників
контрольних тварин (p<0.05). Величина
і тривалість підвищення сили
тетанічного скорочення м’язів при
локальному опроміненні тулуба були
значно меншими.
Таким чином,
визначальна роль у змінах м‘язової
працездатності у віддалені
пострадіаційні терміни, очевидно,
належить змінам стану вищих
центрів нервової та
нейро-гуморальної регуляції
функції м’язів.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|