|
Оцінка
впливу малих доз іонізуючої
радіація
на метаболізм і функції ЦНС і
корекція біологічної відповіді
з використанням ГАМК тропних
препарат
Козозоєва
О. О., Розанов В. А., Олешко Т. І.
Український
НДІ медичної реабілітації та
курортології, м. Одеса, Україна
В останні роки
зміни з боку ЦНС
(функціональні та метаболічні)
розглядаються як одне з
найбільш яскравих проявів
шкідливої дії малих доз
іонізуючої радіації. Нами в
протягом ряду років проводяться
експериментальні дослідження,
мета яких-охарактеризувати
біологічна відповідь ЦНС на
дія малих доз і розробити
підходи його фармакологічної
корекція. Ми виходимо з концепції
про стресовий механізм
біологічної відповіді організму і
ЦНС на дію малих доз радіації.
У зв’язку з цим для
фармакологічної корекції нами
обрані стресслімітуючі
препарати, що мають відношення до
системі ГАМК головного мозку,
яка, як відомо, є
однією з найважливіших природних
систем обмеження стресової
реакції нервової тканини.
В експерименті
використано 370 білих щурів Вістар
(самки з масою тіла 160-180 г). Експеримент був побудований наступним
образ. На першій стадії
досліджень тварин опромінювали
одноразово в дозах 10, 20 і 40 сГр від
джерела 60Со з наступним
взяттям в досвід через 1, 3, 7, 15 і 30 діб. На другій стадії тварин
піддавали хронічному опроміненню
у дозі 1 сГр на добу з поступовим
накопиченням дози і взяттям в досвід
на стадії 10, 20 і 40 сГр. На цій стадії
однією з груп тварин,
накопичує дозу 40 сГр, вводили
Гамкергічний Цереброваскулярний
ноотропний препарат пікамілон
(нікотиноілгамк) за наступною
схемою: перший курс ін’єкцій в
протягом перших 7 днів опромінення —
одна ін’єкція на день у дозі 20 мг / кг
маси тіла, потім другий курс
ін’єкцій через 9-10 діб протягом 7
день; потім після 9-10дневого
перерви-останній курс ін’єкцій
пікамілона. Через добу після
останнього опромінення і останньої
ін’єкції препарату тварин
декапітували, головний мозок
брали для біохімічних
дослідження. У тканині мозку (кора,
мозочок, лімбічні структури)
визначали такі біохімічні
показники, як активність
дегідрогеназ циклу Кребса
(кетоглутаратдегідрогенази-КГДГ,
сукцинатдегідрогенази СДГ),
активність
амінтрансфераз (аспартаттрансамінази-АСТ
аланінтрансамінази-АЛТ),
зміст продуктів перекисного
окислення ліпідів (ПОЛ) —
малонового діальдегіду (МДА) і
дієнових кон’югатів вищих жирних
кислот (ВЖК). У ряді експериментів
досліджували деякі
поведінкові реакції тварин
(поведінкова активність в
відкритому полі і пороги больового
відчуття). В якості контрольних
використовували помилково-опромінених
тварина.
Результат
досліджень при одноразовому
впливі 10-40 сГр іонізуючої
радіації показали, що в нервовій
тканини виявляється виразний
біологічна відповідь на
вплив, реєстрований по
метаболічними показниками.
Сутність його полягала в
появі протилежно
спрямованих зрушень в активності
дегідрогенази та трансамінази,
мають певну динаміку:
перший підйом з наступними
загасаючими або посилюються
осциляціями залежно від дози
опромінення. Яскравий прояв
дії радіації-підвищення
накопичення в тканини мозку продуктів
СТАТЬ. На поведінковому рівні
виявлено достовірні зміни
тільки при дії доз 20 і 40 сГр,
вони полягали в ранньому гнобленні
рухової та емоційної
компоненти сумарної активності в
чисте поле.
Найбільший
інтерес представляють ефекти
пикамилона при накопиченні дози 40
сГр. При порівнянні з двома
контрольними групами
(помилково опромінені та опромінені,
яким вводили ізотонічний
розчин натрію хлориду) пікамілон
чітко коригував ряд
біохімічних зрушень в нервовій
тканини, викликаних опроміненням. В
зокрема, спостерігалося підвищення
зниженою під впливом опромінення
активності КГДГ і СДГ. Найбільш
виражена корекція була виявлена
за показниками ПОЛ. Зокрема,
зміст ДК ВЖК достовірно
знижувалося, наближаючись до рівня
ложнооблученних тварин, а
накопичення МДА в тканині мозку
досягало рівня у інтактних
тварина.
Таким чином,
застосування пикамилона в умовах
впливу малих доз радіації
призводить до корекції спостережуваних
стресових змін в нервовій
системі, особливо чітко в
щодо процесів ПОЛ.
Отримані дані побічно
свідчить на користь нашої
концепції про роль системи ГАМК
головного мозку в захисті нервової
тканини від шкідливої дії
іонізуючої радіації, що
відкриває перспективи подальшого
пошуку коштів, спрямованих на
модуляцію системи ГАМК при
радіаційних ураженнях.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|