|
Інтраопераційні
кровотечі при хірургічному
лікування
у гострий період розриву
артеріальних аневризм
передніх відділів артеріального
кола великого мозку
Сон А.С.
Одеський
державний медичний
університет, м. Одеса, Україна
Одним з найбільш
грізних ускладнень, що виникають
при прямих операціях з приводу
артеріальних аневризм головного
мозку, є інтраопераційні
кровотечі (ІОК), частота яких
становить 11-19%. Під час операції
виділяють чотири періоди, протягом
яких може статися розрив
аневризми: при введенні хворого в
наркоз; при краніотомії і підході до
основи мозку; при виділенні
аневризми; при накладенні кліпса.
Проаналізувавши
результати хірургічного лікування
240 хворих в гострий період розриву
артеріальних аневризм передніх
відділів артеріального кола
великого мозку (аневризми
локалізувалися на передній
мозковий-передній
сполучної артеріях у 92, на
супракліноїдному відділі внутрішньої
сонної артерії-у 89, на середній
мозкової артерії-у 59). Весь
хворих оперували протягом 1-го
міс після розриву; 76% – в перші 2
нед. Стан хворих оцінювали за
шкалою WFNS, стан I-III ступеня
тяжкості було у 194 хворих, IV-V-у
46. Результати захворювання оцінювали в
відповідно до Glasgow Outcome Scale. Весь
операції проводилися з
застосуванням операційного
мікроскопа і мікрохірургічної
техніка. Керовану гіпотонію не
застосовувати.
Частота ІОК
склала 21,7% (у 52 з 240 хворих). При
введенні в наркоз кровотеча з
аневризми виникло у 2 (3,8%) хворих;
при краніотомії та доступі до
основи мозку-у 3 (5,8%); при
виділення аневризми-у 41 (78,8%); в
момент кліпування-у 6 (11,6%).
Наявність гіпертонічної хвороби в
анамнезі, повторних кровотеч
з аневризми до операції і
поширеність крововиливу
не впливали на
виникнення інтраопераційного
розриву аневризми. У пацієнтів з
внутрішньомозковими гематомами
кровотеча виникало частіше, якщо
гематому видаляли повністю до
кліпування аневризми. ІОК частіше
виникали під час ” ранніх “(в
перші 72 год) операцій, що пов’язано з
труднощами візуалізації судин
артеріального кола
безпосередньо після
крововилив.
ІОК погіршували
результати лікування. Добре
відновлення без ІОК спостерігалося
у 82 (43,6%), помірну інвалідизацію –
у 39 (20,7%), грубу інвалідизацію – у 33
(17,6%), померли – 34 (18,1%) хворих.
Гарне відновлення з ІОК
спостерігали у 14 (26,9%), помірну
інвалідизацію-у 13 (25%), грубу
інвалідизацію-у 10 (19,2%), померли – 15
(28,9%) ?ольних.
Інтраопераційну
тактику визначали етапом
операції, під час якого
відбувався розрив аневризми. При
кровотечі, що виникало на етапі
вступного наркозу та краніотомії,
втручання припиняли. При
кровотечі, що виникало на етапі
доступу до основи мозку, операцію
продовжували і у всіх хворих
застосували тимчасове кліпування
артерій, що несуть аневризму. При
кровотечі, що виникало під час
виділення аневризми і при
накладення на неї кліпса, тимчасове
кліпування застосовано у 32 (68%)
хворих, а у решти пацієнтів
кровотеча була зупинена
безпосереднім кліпуванням
шийки аневризми.
Аналіз причин
летальності хворих з ІОК показав,
що основною причиною смерті
з’явився інфаркт мозку-80% (12 з 15
хворих), пневмонія – 6,7% (1 з 15
хворих), ДВЗ-синдром – 13,3% (2 з 15
хворий).
Інтраопераційні
кровотечі частіше виникали на
етапі виділення аневризми при
“ранніх” операціях.
Інтраопераційні кровотечі
погіршують результати лікування:
кількість хороших результатів
зменшується в 1,6 рази, а
післяопераційна летальність
зростає в 1,6 рази. Основний
причиною смерті хворих з
інтраопераційним кровотечею
з’явився інфаркт мозку, іншої важливої
причиною-ДВС-синдром.
Інвалідизація серед хворих з
інтраопераційним кровотечею
істотно не відрізняється від
такий серед хворих без нього.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|