Гемодинамічні аспекти діагностики, вибору тактики лікування та прогнозування перебігу геморагічного інсульту

Випуск 6’1998 · Судинна патологія центральної нервової системи

Гемодинамічні аспекти діагностики, вибору тактики лікування та прогнозування перебігу геморагічного інсульту

Гемодинамічні
аспекти діагностики, вибору
тактики лікування
та прогнозування перебігу
геморагічного інсульту

Лущик У.Б.

Науково-методичний
центр ультразвукової медичної
діагностики, м. Київ, Україна

За останнє
десятиліття помічено тенденцію не
лише до “помолодшання”
цереброваскулярної патології, а й
до збільшення частоти геморагічних
інсультів (ГI). Продовжується пошук
методик об’єктивізації об’єму
крововиливу і критеріїв перебігу
клінічної картини. Тому сьогодні
вже недостатньо обмежуватися
даними ангіографії та КТ ГМ для
адекватної оцінки перебігу ГI, а
дані ультразвукової
допплерографії (УЗДГ) можуть бути
корисними в динамічній оцінці
характеру змін артеріального та
венозного церебрального русла.

Для вирішення
поставлених завдань ми обстежили 56
хворих з ГI на базі відділення
судинної нейрохірургії
Науково-практичного центру швидкої
медичної допомоги та медицини
катастроф.

Згідно з
класифікацією ЦВЗ на основі даних
клініко-неврологічного обстеження,
результатів УЗДГ прецеребральних
та церебральних судин,
рентгеноконтрастної ангіографії
та КТ у 40 хворих діагностовано
паренхіматозний крововилив, у 16 –
САК.

Серед обстежених
було 73% чоловіків та 27% жінок у віці
19-59 років. Середній вік хворих із
САК становив 37 років, а хворих із
ВМГ — 48 років.

Виявлено, що
найбільшу патогенетичну роль у
динаміці церебральної
декомпенсації при ГI відіграє
паренхіматозний крововилив, дещо
меншу – субарахноїдальний
крововилив. ВМГ призводить до
компресії тканини головного мозку,
а екстравазальна компресія
церебральних артерій імітує
вторинну ішемію басейну
васкуляризації компресованої
артерії. Патологію посилює спазм,
що настає при САК.

В результаті
проведеного аналізу встановлено
пряму залежність між утрудненим
церебральним венозним кровотоком і
компресією або гідрофільністю
шлуночків мозку, особливо часто в
проекції ВМГ.

Тому при САК і ВМГ
терапевтичні зусилля слід
спрямовувати на дослідження стану
та корекцію в першу чергу венозної
гемодинаміки ГМ.

На нашу думку
доцільно використовувати
транскраніальну УЗДГ в динаміці
САК і ВМГ для оцінки прогнозу
захворювання.

Нами помічено
порівняно швидкий регрес
неврологічної та КТ-симптоматики в
хворих із ГI за наявності таких
УЗДГ-критеріїв: 1) помірне
прискорення церебрального
венозного відтоку в проекції ВМГ
або в прямій пазусі головного
мозку, 2) відсутність компресії
мозкової артерії та збереження
достатнього кровотоку по артеріях
основи мозку.


Попередня стаття


|

Наступна стаття



<<До попереднього розділу<<

До змісту

>>До наступного розділу>>


© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН)

© Електронна версія:

Завантажити PDF випуску ← До змісту випуску