|
Особливість
течії спонтанних
субарахноїдальних крововиливів
при артеріальних аневризмах у осіб
різних вікових груп
Григорук
А.П.
Ангіонейрохірургічний
центр ЛПО МКПНЦ, м. Дніпропетровськ,
Україна
Проаналізований
результати роботи
ангіонейрохірургічної служби м.
Дніпропетровська За період з 1987 по
1997 р. обстежили 213 пацієнтів,
перенесли спонтанне САК, з
ангіографічно підтвердженими
артеріальними аневризмами судин
головного мозку різної
локалізація. З них 127 (59,6%) чоловіків і
86 (38,6%) жінок. Різним видам
хірургічного лікування
(транскраніальним-кліпування
шийки, трепінг, огортання
аневризм; ендоваскулярний –
балонізація МА) піддали 157
осіб, що склало 73,7% від загального
кількості хворих.
У віковому
аспекті ми умовно всіх хворих
розділили на 2 групи (в
відповідно до даних ВООЗ): в 1-ю
групу увійшли 123 (57,7%) хворих в
віці до 45 років, у 2 – у-90 (42,3%)
хворих у віці після 45 років.
На основі
проведеного порівняльного
аналізу клінічного перебігу,
неврологічної симптоматики,
даних додаткових методів (АКТ,
МРТ, УЗДГ, ЕЕГ, церебральної
ангіографії) простежуються
характерні особливості течії
спонтанних САК у осіб різних
вікових груп. Так, при
первинному спонтанному САК у осіб
молодого віку за даними АКТ і
МРТ явища локального або
поширеного набряку головного
мозку з подальшими ішемічними
змінами (аж до інфаркту
мозку) були більш виражені, ніж у
осіб старшої вікової групи. Крім того, при аневризматическом
САК розвинувся локальний
вазоспазм в тому чи іншому сегменті
зі зниженням показників лінійного
швидкісного кровотоку зберігається
більш тривалий час у пацієнтів
у віці до 45 років, незважаючи на
проведену реологічну,
спазмолітичну і
симптоматичну терапію, що
підтверджується даними
транскраніальної ультразвукової
доплерографії та церебральної
ангіографія.
У пацієнтів в
віці старше 45 років, які перенесли
спонтанне САК, менш виражені
лікворно-гіпертензійний і
менінгеальний синдроми, що,
мабуть, пояснюється наявністю
резервних просторів головного
мозку внаслідок атрофічних
процесів (розширені підпаутинні
простору і шлуночкова
система за даними Ехо-ЕГ, АКТ, МРТ),
що в свою чергу безумовно
полегшує тяжкість перебігу САК навіть
при наявності внутрішньомозкових і
внутрішньошлуночкових крововиливів.
Це підтверджується і
розподілом статистичних
даних: тяжкість стану по
Ханту-Гессу III, IV і V ступеня більш
характерна для пацієнтів в
віці до 45 років, тоді як у осіб
старшої вікової групи частіше
зустрічаються I, II і III ступеня
тяжкість.
Відомо, що
більшість аневризматичних САК
схильне до рецидиву. Однак
нами помічено, що періоди між
повторними САК у пацієнтів старше 45
років більш тривалі, ніж у молодих.
Це наводить на думку про
доцільність
диференційованого відбору
хворих для хірургічного лікування
на користь віддалення термінів операції
у осіб старшої вікової групи і
проведення операцій в холодний
період і з меншим ризиком.
Супутній
соматична патологія
(ішемічна хвороба серця,
гіпертонічна хвороба різних
стадій, поширений
атеросклероз, ревматизм, цукровий
діабет, хронічні захворювання
печінки і нирок) яка негативно
впливала не тільки на тяжкість
клінічного перебігу спонтанного
САК, але і на результати
хірургічного лікування була у 73
особи (81,5%) у віці старше 45
лет. Супутня соматична
патологія була і у хворих в
віці до 45 років, але тільки у 47 (38,2%)
з них.
Вироблений
аналіз дозволяє зробити наступні
висновок.
Тяжкість течії і
летальність у пацієнтів у віці
до 45 років обумовлена, як правило,
наявністю вираженого вазоспазму і
вторинних ішемічних порушень, в
той час як у осіб старших
вікових груп-супутньої
соматичною патологією.
Періоди між
повторними САК у пацієнтів в
віці старше 45 років більше
тривалі, ніж у молодих осіб.
Потрібен
диференційований підхід до
хірургічної тактики з урахуванням
особливостей клінічного перебігу
аневризматичних САК у осіб різних
вікових груп.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|