|
Порівняльний
ефективність хірургії та
протонотерапії
при кортикотропіномах у дітей
Суаре І. С.,
Горелишев С. К., Озерова В. І., Трунін
Ю. К., Стребкова Н.А.
НДІ
Нейрохірургії ім. акад. Н.Н.
Бурденко, РАМН, Москва, Росія
Проаналізований
ефективність трансназальної
селективної аденомектомії і
протонного опромінення при
кортикотропіномах у 31 хворих, в
у тому числі 9 хворих після хірургії та
22 хворих – після протонотерапії.
Порівняння проводилося на основі
комплексної оцінки включаючи такі
параметри як: термін ремісії
захворювання (клінічна картина),
Динаміка провідних гормональних
розладів (концентрація АКТГ,
глюкокортикоїдів), рецидив пухлини,
а також ступінь збереження
гіпофізарних функцій після
лікування. Середній термін катамнезу
становив 30 місяців після хірургії
і 48 місяців після протонотерапії.
1. Ремісія
захворювання визначалася по
динаміці клініко-гормональної
картині і в часі. Після
хірургії початок ремісії
клінічної картини спостерігалося в
протягом перших 2 тижнів, а при
протонотерапії – не раніше 4
місяць. Повна ремісія після
хірургії також спостерігалася раніше
(1-2 місяці) ніж після протонотерапії
(6-12 місяців).
При тривалості
анамнезу до 1,5 року — протонна
терапія виявилася ефективною у 80%
хворих, а хірургія-у 78%.
2. Рецидивом ми
вважали появу і наростання
після ремісії клінічних
симптомів гіперкортицизму в
поєднанні з гормональними
розлад.
За період
спостереження (віддалений період)
після протонної терапії рецидив
хвороби Іценко-Кушинга (БИК)
спостерігався у 3-х хворих (18,2%): у
однією хворою рецидив спостерігався
через 1,5 року після опромінення, у 2-х
інших-через 4 роки. Всі три
хворі повторно піддалися
протонному опроміненню з подальшою
ремісією клінічної картини БИК.
Після хірургії рецидив захворювання
спостерігався у 2 хворих (22,2%).Така
чином за період спостереження
ремісія захворювання залишилася
стабільною у 80% хворих після
опромінення, а після хірургії — у 55%.
3. Оцінка
збереження гіпофізарних функцій:
Гіпофізарні функції оцінювали за
клінічними даними, а також по
результатами навантажувальних тестів для
дослідження резервних
здібностей гіпофіза. Ступінь
вираженості гіпопітуїтаризму
розділена умовно (по співвідношенню
гіпокортицизму з кількістю
знижених тропних функцій) на 3
категорії: важкий (гіпокортицизм
або зниження не менше 3 інших
тропних функцій), помірний
(випадання не менше 2-х) і легкий
(випадання лише однієї тропної
функція)..
Встановлено, що
середній ступінь гіпопітуїтаризму
незначно наростає після
хірургії, в той час коли вона
подвоюється після опромінення.
Висновки: 1) ефект
лікування у вигляді клінічної
ремісії настає помітно швидше
після хірургії, ніж після
протонотерапії. 2) після 6 місячного
періоду катамнеза протонна
терапія виявилася більш
ефективніше хірургії: стабільна
ремісія досягнута в 80% випадків
проти 55,5%, 3) порушення секреторних
функцій гіпофіза виникло частіше
всього після протонної терапії. В
зв’язку з цим ми вважаємо, що при
виборі оптимального методу лікування
необхідно враховувати ступеня
тяжкості захворювання, ризик
віддалених ендокринних
розладів, особливо в молодому
вік.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|