|
Особливість
клініки, діагностики та лікування
гідроцефалії
у дітей раннього віку
Волощук С. Я.,
Ольхов В. М., Присяжнюк В. А.,
Корнійчук В. В.
Вінницький
Медуніверситет, м. Вінниця, Україна
Гідроцефалія
займає одне з провідних місць серед
захворювань і уражень нервової
системи у дітей. Частота
виникнення її зростає
внаслідок родової і
черепно-мозкової травми, при
пухлинах головного мозку. До групи
ризики включають новонароджених з
родової травмою, обумовленої
стрімкими пологами,
передчасним відходженням
навколоплідних вод, великим плодом
або вузьким тазом матері, активним
акушерським посібником, порушенням
матково-плацентарного
кровообігу, народжених в
асфіксії, а також всіх недоношених
діти. До групи ризику включають
також дітей грудного віку,
перенесли гнійно-запальні
процеси, особливо нервової системи.
Діагностика
гідроцефалії представляє
певні труднощі, особливо
на ранніх стадіях захворювання.
Клінічні прояви
прогресуючої гідроцефалії у
багато в чому визначаються віком
хворих, етіологією захворювання і
неврологічним комплексом,
обумовленим основним
захворюванням або його
наслідками, стадією
гідроцефалії та іншими факторами.
При діагностиці враховують
клінічні прояви
внутрішньочерепної гіпертензії, дані
офтальмологічного дослідження
і додаткових досліджень,
включаючи КТ, ЯМР, рентгенографію,
ангіографію, нейросонографію,
доплерографію і т. д.
Лікування
гідроцефалії-комплексне і
включає в себе консервативні і
хірургічні заходи.
Застосовують дегідратаційну
терапію (осмодіуретики, салуретики,
інгібітори карбоангідрази) , а також
розсмоктуючі і судинні
препарати, стимулятори та
гіпотензивні засоби. До
жаль, консервативні зусилля
часто виявляються неефективними і
доводиться вдаватися до більш
радикальним методам.
Різноманіття
методів і способів хірургічного
лікування гідроцефалії
свідчить про відсутність
оптимального виду втручання,
що можна пояснити
поліетіологічністю захворювання,
різноманітністю форм, видів і стадій
гідроцефалії. Найбільш
ефективними на сьогоднішній день
є ликворошунтирующие
операція
(вентрикуло-перитонеостомії,
вентрикулоатріостомії) з
імплантацією клапанних систем, що
забезпечує майже завжди
нормалізацію внутрішньочерепного
тиск.
Найбільш часто
зустрічаються ускладненнями таких
операцій є
гнійно-запальні реакції,
дисфункція ликворошунтирующих
систем, гіпердренування,
судомний синдром та ін.
Нами проведено
аналіз 53 історій хвороб дітей,
які перебували на лікуванні з приводу
гідроцефалії в обласній
клінічній дитячій лікарні м.
Вінниця. У 25 хворих гідроцефалія
була підтверджена методом КТ. У 12 з
них товщина мозку на рівні
передніх рогів бічних шлуночків
наближалася до 10 мм. УЗ діагностику
використовували як метод скринінгу
хворий. У двох хворих причиною
гідроцефалії були пухлини мозку,
які були виявлені методом КТ.
Оперативний
лікування проводили 25 хворим. З них
15 дітей були віком до 3 міс 7 —
до 1 року, 3-старше 1 року.
У 3 оперованих
хворих була крайня ступінь
гідроцефалії. У 2 випадках
відзначалася позитивна динаміка
у плані відновлення товщини
мозкового плаща.
Всім хворим були
зроблені ликворошунтирующие
операція. Одному хворому
встановлена система типу Хакім
(ЛШС-2), 24 — типу Пуденса (ЛШС-1). Із
них на низький тиск-8, на
середнє – 13 і на високе — 4.
Операції проведені під
ендотрахельним наркозом у 5
людина, під внутрішньовенним-у 20. 4
хворих оперували повторно. 3
дітей померли від післяопераційної
нейроінфекції. Гідроцефалія у
оперованих хворих не
прогресувати. У 2 хворих виник
судомний синдром, який
піддавався консервативному
лікування.
Аналіз отриманих
даних свідчить про те, що
для оцінки стану хворого і
правильного вибору лікування
необхідна якомога більш рання
Діагностика з використанням КТ.
Тільки комплексна діагностика
гідроцефального синдрому є
адекватний. Вона дозволяє
своєчасно провести оперативне
лікування хворих з гідроцефалією,
що підвищує його ефективність.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|