|
Краніопластика
в медичній реабілітації хворих
із черепно-мозковою травмою
Лонтковський
А. С., Колендзян М. Ф., Васильянов Д. С.,
Лонтковський Ю. А.
Міська
лікарня, м. Кам’янець-Подільський,
Україна
Наш досвід
проведення краніопластики
потерпілим із черепно-мозковою
травмою налічує понад ЗО років,
протягом яких проведено 207
операцій.
Серед хворих було:
чоловіків 153, жінок — 46, дітей-8.
Локалізація
дефекту: лобова ділянка- 47,
лобноорбітальна-25, скронева -33,
тім’яна-34.
68 краніопластик
проведено після видалення гострих
внутрішньочерепних оболонкових
гематом. Показання до проведення
пластики: наявність дефекту черепа
розміром понад 2х2 см, будьякої
локалізації, за винятком лобової,
коли дефект черепа може бути і
меншим, але він призводить до
косметичного дефекту. У плані
медичної реабілітації беремо до
уваги такі ускладнення, як
пульсуючий дефект, наявність
епілептичних нападів,
трепанаційного синдрому, а також
неабиякий позитивний вплив
краніопластики на відновлення
втраченних функцій з боку ЦНС.
Термін проведення
краніопластики залежить від
характеру ушкодження, наявності
ускладнень при заживленні рани. В
основному проводимо
краніопластику через 1,5-2 міс після
травми, а у дітей — після
досягнення ними віку 7 років.
Серед пластичних
матеріалів найчастіше
використовуємо самополімеризуючу
пластмасу протакрил, враховуючи її
перевагу у проведенні моделювання
трансплантата, відсутність
будь-яких токсичних проявів. Слід
зауважити, що перші роки проведення
краніопластики ми використовували
органічне скло. Однак складне
моделювання транплантата, труднощі
в його стерелізації стали
перешкодою в подальшому його
застосуванні. У 2 випадках було
проведено пластику
формалінізованою трупною кісткою.
Одержано задовільні результати.
Iз 207 краніопластик
було виконано:
гомотрансплантатом-2, органічним
склом-23, протакрилом-182.
Під час виконання
краніопластики вважаємо за
необхідне провести фіксацію
трансплантата в кістковому вікні
швами, здійсненими через отвори в
краях кістки та в трансплантаті.
Накладаємо 3-4 шва залежно від
розмірів дефекта. Як правило,
робимо отвори у відмодельованій
пластині, аби запобігти
накопиченню серозної рідини та
крові в епідуральному просторі в
ранній післяопераційний період, та
надійніше зафіксувати пластину у
вікні завдяки пророщуванню через
отвори сполучної тканини,
Надзвичайно рідко
в післяопераційний період
доводиться відсмоктувати
серозно-геморагічну рідину, яка
накопичується над трансплантатом.
Ускладнень у
післяопераційний період буде лише
4. У 3 випадках це нагноєння рани, в 1
випадку у хворої в ранній
післяопераційний період виник
епілептичний статус, який
супроводжувався різким набряком
головного мозку. У всіх цих
випадках тансплантат було
видалено.
Отже,краніопластика
в медичній реабілітації хворих, які
перенесличерепно-мозкову травму, є
однією із складників відновлення
здоров’я ; методом вибору
пластичного матеріалу вважаємо
протакрил.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|