|
Реабілітація
хворих із наслідками легкої
черепно-мозкової травми
Квасницький
М. В.
Міська
лікарня № 1, м. Тернопіль, Україна
На численному
клінічному матеріалі виявлено, що
так звана легка черепно — мозкова
травма спричинює практично у
кожного другого потерпілого
різноманітні порушення: від легкої
вегетативної дистонії,
астенізації, помірних
загальномозкових розладів до
епілептичних, дієнцефальних
нападів, захворювань внутрішніх
органів, що зумовлено сумою тих чи
інших структурних та
функціональних порушень,
зрушеннями в імуногенезі. Попри
відзначені зміни, медична
реабілітація таких хворих, як
правило, триває лише до закінчення
терміну тимчасової
непрацездатності. У зв’язку з цим
пропонуємо комплексний підхід до
лікування цієї категорії
потерпілих. Цей комплекс
передбачає зцілення фізичними
чинниками, проведення лікувальної
фізкультури, режим праці та
відпочинку, раціональне
працевлаштування і харчування, і
доповнюється медикаментозною
терапією. Для раціонального і
цілеспрямованого застосування
медикаментозної терапії
розроблена схема лікування
травматичної хвороби головного
мозку, в основі якої лежать
структурно — функціональний і
синдромний підходи, а також
урахування загальних особливостей
при аналізі посттравматичних змін
у кожного конкретного хворого.
Тобто, виявивши клінічні прояви
наслідків черепно — мозкової
травми, сформувавши їх у вигляді
синдрому, а також визначивши
патоморфологічний субстрат і
патофізіологію цих проявів за
допомогою об’єктивних методів
дослідження (магнітно — резонансна
томографія, комп’ютерна
томографія, пневмоенцефалографія,
електроенцелографія,
реоенцефалографія, імунологічні та
гормональні дослідження,
вегетативні проби,
нейропсихологічні тести),
переходимо не до симптоматичного
лікування, а до такого, що
спрямоване на конкретні
патологічні зміни. Отже, лікування
набуває патогенетичних рис.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|