|
Динаміка
неврологічного статусу
хворих дитячим церебральним
параліч
після операції
нейротрансплантації
Пичкур Л.Д.
Інститут
нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова
АМН України, м. Київ, Україна
Трансплантація
алогенної ембріональної нервової
тканини (6-8 фрагментів мозку 9
тижневих ембріонів) виробили 216
хворим дитячим церебральним
паралічем з урахуванням даних
аксіальної комп’ютерної
томографії, на стороні більш
виражених змін ЦНС, які
виявлялися переважним
порушенням рухових функцій
контралатерально стороні
пошкодження. З них спастичні
форми спостерігалися у 156 хворих,
Атонічно-астатична – у 32.
Аналіз
етіологічних факторів
показав, що 7 дітей перенесли
менінгоенцефаліт у віці 1-3 міс.
У 87 випадках пусковим механізмом
була патологія в перинатальний
період-ЧМТ, гіпоксія плода,
асфіксія новонародженого. У всіх
спостережуваних нами хворих
відзначалися середньої тяжкості або
тяжкі порушення рухових
функція. O 72% дітей спостерігалася
затримка психомовного розвитку, у
112 хворих відзначався епісиндром.
У всіх випадках в
післяопераційний період не
спостерігалося проявів кризи
відторгнення, тривалої
температурної реакції, ознак
локального менінгіту або
енцефаліт.
Через 5-6 міс після
операції лише у 14% хворих
стан залишився без змін. В
водночас, у 68% дітей результати
лікування можуть бути оцінені як
“хороший”. Відзначено виражене
позитивний вплив
трансплантації у вигляді поліпшення
основних рухових комплексів і
зменшення вираженості
інтелектуальних порушень.
Так, 70% хворих, не
утримують позу сидячи, незважаючи на
підтримку, до 5-6-го місяця вже могли
сидіти з підтримкою; 14% дітей
іаучилися сидіти без підтримки 22%
?етей, еоторие до операції не могли
стояти навіть з підтримкою,? післяопераційний період почали
стояти зі сторонньою допомогою. 23
хворих змогли стояти
самостійно. Раньше
відсутні крокові рухи
сформувалися у 77% дітей. Навичка
самостійної ходьби до 6-го
місяцю після операції оволоділи 12%
діти. Разом з тим у хворих,
почали ходити, хода в ході
лікування змінювалася незначно,
залишаючись невпевненою, з
большимколичеством додаткових
рухів тулуба, порушенням фаз
крок. Ми вважаємо, що щодо
корекції ходи існують
великі резерви для подальшого
прогрес. Велике значення в
збереженні порушень ходи,
ймовірно грають сформувалися
рухові стереотипи, які
можуть бути скориговані
подальшим фізіотерапевтичним
лікування.
Відзначений
значне позитивне
вплив на стан ручної
моторика. Так, функція рук
покращилася у 98 з 114 дітей, o яких
були ?арушенія ручної моторики
різного ступеня вираженості. У
більшості хворих зменшилися
патологічні установки,
з’явилася можливість їх часткової
пасивної та активної корекції.
Майже всі діти стали не тільки
захоплювати, але і утримувати
предмети в руках. Проведений
оперативне втручання
позитивно впливало на стан
м’язового тонусу. Клінічно це
проявлялося розширенням амплітуди
пасивних рухів в суглобах
поряд з істотним зменшенням
опору цим рухам.
Особливо слід
відзначити, що відсутність
позитивної динаміки
спостерігалося у хворих старшої
вікової групи – 13-17 років.
Вражаючі отримані нами
результати нейротрансплантації у
ряду хворих в ранній
післяопераційний період-на
3-і-7-у добу після операції. У 58 з 76
хворих (73%) значно
зменшилася вираженість
окорухових розладів і
проявів псевдобульбарного
параліч.
Таким чином,
проведені клінічні
дослідження можливості
використання нейротрансплантації
як методу лікування ДЦП вселяють
оптимізм. Позитивний результат
у 86% пацієнтів не можуть не
обнадіювати. Виконаний
дослідження дозволяють зробити
наступні висновки:
1.
Інтракортикальна тент є
високоефективним методом лікування
ДЦП, особливо з метою корекції
рухових порушень.
2. Найкращий
результатів вдається досягти при
проведення тент у дітей молодшого
віку-3-8 років.
3. При тент як
методі лікування ДЦП може бути
використана алогенна донорська
тканина.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|