|
Порівняльний
аналіз впливу селективної
дорсальної ризотомії
і хронічної епідуральної
електростимуляції
задніх стовпів спинного мозку на
рухову сферу
хворих дитячим церебральним
параліч
Степаненко
А. Ю., Шабалов В.А., Архипова Н. А.,
Сафронов В. А.
НДІ
нейрохірургії ім. акад.
Н. Н. Бурденко, РАМН, м. Москва, Росія
Поміж
нейрохірургічних методів
лікування нижніх спастичних
парапарезов у хворих дитячим
церебральний параліч (ДЦП)
найбільше поширення
отримала, так звана,
селективна дорсальна ризотомія
(СДР), що застосовується в модидифікації
Реасоск J. з співавт. (1982).
Альтернативним методом лікування
спастичності є метод
хронічної електростимуляції
спинного мозку на рівні сегментів
поперекового потовщення (ХЕСМ). Досвід
застосування цього методу при ДЦП
практично відсутня.
Мета дослідження.
Розробити диференційовані
показання до застосування методів СДР
і ХЕСМ у хворих на ДЦП.
Матеріал. В
дослідження були включені 22
хворих на ДЦП віком від 6 до 25 років
(осіб чоловічої статі-16, жіночої —
5), з 1990 по 1997 роки. Спастичний
тетрапарез відзначався у 10 пацієнтів
(у 6 була
спастико-гіперкінетична форма
захворювання), у 12 хворих був
діагностовано нижній
спастичний парапарез. У 15 хворих
проведена СДР, 8 хворим
проводилася ХЕСМ (в 1 випадку — після
виробленої раніше СДР). СДР
виробляли на рівні корінців Ь
1-82. ХЕСМ виробляли за допомогою
вітчизняних імплантованих
систем з 2 монополярними
електродами, їм-плантіруемимі в
дорсальні відділи епідурального
простору на рівні сегментів
поперекового потовщення. ХЕСМ
проводилася 3 рази на день циклами
по 10 хв (амплітуда імпульсів — 1-3 В,
частота – 70-150 Гц).
Результат. СДР
приводила до вираженого зниження
м’язового тонусу відразу після
операція. На тлі ХЕСМ зміни
тонусу виникали поступово і були
виражені в меншій мірі.
Поліпшення моторних функцій було
відзначено у 11 хворих перенесли СДР
і у всіх з ХЕСМ. Такі результати
можуть бути пояснені тим, що у
хворих, яким про-мучилася
СДР, порушення тонусу до операції
були більш грубими, а Руха-тільні
навички розвинені в меншій мірі,
чим у хворих лікованих з по-міццю
ХЕСМ. У одного хворого,
використовував спастику для
опори, після СДР виникли різкі
порушення ходи, у 2 хворих зі
спастико-гіперкінетичною формою
після операції відзначено посилення
гіперкінезів (у 1 з них
одночасно наросла атаксія,
спостерігалася до операції). ХЕСМ ні
в одному випадку не викликала
порушень статико-кінетичних
функція.
Нейрофізіологічні
дослідження показали виразне
вплив СДР на центральний рівень
регулювання моторних функцій,
виражалося в підвищенні
міжпівкульної когерентності
біопотенціалів і збільшенні
внутрішньополушарної когерентності
окремих ритмів. Вплив ХЕСМ на
центральний рівень було
відносно слабким. В одному
спостереженні нами відзначено
наростання процесів
синхронізації в фоновій ЕЕГ, що
може свідчити про зниження
порога судомної готовності.
Висновок. Показання
до застосування СДР є важкі
форми спастичного синдрому з
відсутністю навичок ходьби.
Протипоказаннями до застосування
даного методу є
використання хворими
спастичності для опори і ходьби,
наявність виражених гіперкінезів і
мозочкових розладів. Метод
ХЕСМ показаний хворим з помірно
вираженою спастичністю, в тому
числі і хворим зі
спастико-гіперкінетичними
формами ДЦП. Протипоказанням до
застосування ХЕСМ може бути
наявність у хворого
епілептиформного синдрому.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|