|
Ультраструктурні дослідження впливу
моно- та поліхіміотерапії
при комбінованому лікуванні гліом
головного мозку
Хмельницький Г.В., Ромоданов С.А., Тушевський
В.П., Семенова В.М., Главацький О.Я.
Інститут нейрохірургії ім. акад.
А.П.Ромоданова, м.Київ, Україна
З метою підвищення ефективності використання антибластичної терапії
при комбінованому лікуванні гліом головного мозку нами були проведені ультраструктурні
дослідження впливу протипухлинних препаратів з різними механізмами дії
у режимі системної моно- та поліхіміотерапії на гліальні пухлини головного
мозку. З цією метою 8 хворим із внутрішньомозковими гліальними пухлинами
за 10—14 діб до операції проводили системну антибластичну монохіміо-терапію
: 2 з них белустином (курсова доза 200 мг.), 3 — хлофіденом (курсова доза
5000 мг), 3 — фторафуром (курсова доза40000 мг). Поліхіміотерапія проведена
4 хворим : 3 з них — вінкристином (2 мг.) та доксорубіцином (40 мг.), 1
— вінкристином (2 мг.) та белустином (200 мг.). Під час оперативного втручання
здійснювали забір пухлинної тканини з різних ділянок для електронно-мікроскопічних
досліджень.
Матеріал фіксувавли та обробляли за загально прийнятою методикою Паллада.
Ультратонкі зрізи готувалися на електронному ультратомі шведської фірми
LKB і вивчали на електронному мікроскопі Phillis 400 Т.
При гістологічному дослідженні біоптату у 10 хворих було діагностовано
анапластичні астроцитоми, у 1 — гліобластому, ще у 1 хворого — фібрилярно-протоплазматичну
астроцитом.
Електронно-мікроскопічне дослідження тканини анапластичних астроцитом
після безпосередньої системної монохіміотерапії алкілуючим агентом хлофіденом
дозволило виявити ознаки глибокого некробіозу пухлинної тканини у вигляді
ущільнення цитоплазматичного матриксу з втратою структури цитоплазматичних
органел (мітохондрій, комплексу Гольджі, цистерн гладкого та зернистого
ретикулуму) та ультраструктурної організації ядер.
Електронно-мікроскопічні дослідження змін, які виникають внаслідок впливу
іншого протипухлинного препарату з алкілуючим механізмом дії — белустину,
виявили, що для нього характерні глибокі дистрофічно-дегенеративні зміни
переважно у цитоплазмі пухлинних клітин у вигляді різко вираженої її везикуляції,
ділянок розпаду цитоплазми. Ядра клітин були відносно збережені.
На відміну від хлофідену, белустин не спричинює глибоких змін у ядрах
пухлинних клітин, не призводить до втрати у цитоплазмі фібрилярних структур,
хоча обидва препарати зумовлюють значні дистрофічно-дегенеративні зміни
у цитоплазмі.
Після проведення безпосередньої передопераційної системної монохіміо-терапії
фторафуром найхарактернішою ознакою дії препарату була виражена ліпідна
дегенерація цитоплазми та клітинних відростків за наявності відносно збережених
цитоплазматичних органел та ядер.
Ультраструктурні дослідження анапластичних астроцитом після передопераційної
системної поліхіміотерапії вінкристином та доксорубіцином (VD) виявили
в усіх переглянутих блоках повний розпад клітин з утворенням детриту.
Аналогічні зміни спостерігалися і після проведення поліхіміотерапії
він-кристином та белустіном (VB).
Таким чином, безпосередня передопераційна системна поліхіміотерапія
за схемами VD та VB спричинює більш виражені цитотоксичні та цитодеструк-тивні
зміни в пухлинних клітинах порівняно з використанням досліджуваних антибластичних
препаратів у режимі монохіміотерапії.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|