|
Результати оперативного лікування
хворих
на епілепсію з психічними порушеннями
Канюка Ю.I., Дудар Г.К.
Iнститут нейрохірургії ім. акад.
А.П.Ромоданова АМН України, м.Київ, Україна
Обстежено 124 хворих на епілепсію.
Етіологія: черепно-мозкова травма — 68, нейроінфекція — 46, причина
не виявлена — 10. Переважаючою була поліморфна епілепсія — 85% (поєднання
нападів: великих судомних, малих, епілептичних автоматизмів, дисфорій та
ін.). У 5% хворих відзначали — лише епілептичні автоматизми, у 10% — великі
судомні або малі напади. Давність анамнезу: від 2—3 до 20 років.
У всіх хворих до операції були різноманітні відхилення в психічному
статусі — від слабко виражених до грубого епілептичного недоумства.
Характер операції: кріоамігдалектомія з утворенням 1—2 вогнищ кріодеструкції.
Терміни спостереження від 6 міс. до 2 років.
Після операції у 63,3% випадків напади зникали на період від 1 до 3
міс. Відтак вони знову з’являлись, але у більшості хворих виникали рідше
і трансформувалися в абортивні або малі типу petit mal. У 26,6% відзначено
значне зменшення частоти нападів — до одного протягом 2—3 міс. У 10,1%
хворих втручання не дало ефекту.
Таким чином, ефективність лікування епілепсії за допомогою стереотаксичних
операцій в плані припинення нападів або зменшення їх частоти сягала 90%
у найближчий після втручання період.
Динаміка психічного стану після операції була такою: нормалізація психоемоційної
сфери — 4%, значне поліпшення — 52,2%, незначне — 22%, відсутність ефекту
— у 21,8% хворих.
Аналіз післяопераційного стану виявив певний паралелізм між зникненням
нападів або зменшенням їх частоти і поліпшенням інтелектуально-мнестичної
функції (56%). Це дозволило 35,5% пацієнтів продовжити трудову діяльність
або навчання. Регрес агресивності, спалахів гніву, дратівливості відзначено
у 19,3%. Це сприяло нормалізації поведінки таких хворих та їх соціальній
адаптації.
Слід зауважити, що поліпшення психічного стану після операцій спостерігали
переважно у хворих з анамнезом не довше ніж 5 років при нападах, що виникали
не частіше ніж 1 раз, протягом 1—2 міс. і здебільшого при нападах малої
епілепсії.
У 5% хворих з великими і малими нападами і з анамнезом до 20 років був
позитивний ефект операції в плані покращення інтелекту, пам’яті, емоційної
сфери. Однак у них до операції напади спостерігались не часто — через 3—4
міс. та більше і не було грубої психічної деградації.
Незначне поліпшення психоемоційноъ сфери після операції або відсутність
ефекту спостерігали у хворих, у яких напади починались у ранньому дитинстві,
часто відразу після народження, і характеризувались великою частотою, а
також великою кількістю нападів протягом дня при давності захворювання
понад 5 років і швидкому розвитку грубої психічної деградації.
За нашими даними, операцію доцільно застосовувати якомога раніше, якщо
немає ефекту від медикаментозного лікування і за відсутності значно вираженого
дефекту в психоемоційній сфері.
Попередня стаття
|
Наступна стаття
|